Російська дійсність у романі “Євгеній Онєгін”

Художник-Реаліст не заперечує волі вибору при наявності історичної необхідності. І Пушкін у своєму романі не уникав втручання випадків у долю героїв, “про він бачив у випадковому вираженні закономірності. У героїв роману є воля вибору, але – у певних межах. Онєгін і Ленский можуть впливати на перебіг подій, але лише в границях тих можливостей, які їм визначені долею їхнього покоління, їхнього стану, можливостями їхнього часу.

Онєгін перепробував майже все, що відпустила тоді історія на частку російського дворянина, крім служби імператорові

в армії або чиновником. І це сполучення його волі з історичною необхідністю, його шукань із підсумком на життєвому шляху й привело кего до положення зайвої людини.

Ще більш відверто Пушкін намітив кілька варіантів долі для Ленского. Впадає в око, як він у шостому розділі протягом трьох строф перелічив, ким міг би стати Ленский:

Бути може, він для блага миру Иль хоч для слави був породжений…

Яка випадковість! Яка малість обірвала можливості! Але випадковість тут – вираження закономірності які варіанти долі можливі для Тетяни?

Відомо, що сам Пушкін був начебто б збентежений тим, що Тетяна вийшла

заміж. Виходить, спочатку він цього варіанта для своєї героїні не бажав і не передбачав. Справді: так любити Онєгіна, горіти в полум’ї таємної пристрасті до цієї дивної, зайвої, нещасної людини – і раптом поставити хрест на власному почутті й вийти заміж за іншого, так ще й без любові? Правда, за генерала, за князя, за людину, десь і чимсь батьківщини, що прославилася на благо, – так пояснює вона Онєгіну свій учинок. І все-таки такий учинок дивує.

Адже недовго ж протушкувалася вона без Онєгіна – чи те рік, чи те півтора. Сказати, що любов пішла, що шлюб заповнив порожнечу внутрішнього життя Тетяни, начебто б не можна. Адже вона ж сама заявила Онєгіну при останній зустрічі: “Я вас люблю…”.

Розмова наш згорнув на питання про любов так про шлюб. Яке він має відношення до питання про варіанти долі Тетяни? Самоз безпосереднє!

Що залишалося на частку жінки в ті часи? Шлюб по любові або шлюб без любові. Шлюб більше престижний або, навпроти, такий, що батьки, рідні, знайомі, що оточують тільки здивовано або сокрушенно какают головами й розводять руками. Відправитися за чоловіком вслід на каторгу в Сибір, або за кордон, або в село…

Вбдь жінка була в кріпосницькій державі свого роду узаконеним “додатком” до чоловіка – і навіть паспорта собст-‘венного не мала, а її ім’я вносили в паспорт чоловіка, або батьків, або опікунів.

Суспільна діяльність залишалася для Тетяни областю за сталевими запорами, за сімома печатками. Жіноча емансипація ще й на Заході не починалася, ще не прогриміла слава Жорж Санд, створювачки романів про жінок, що звільняють себе від тисячолітнього ярма в сім’ї й у суспільстві. І тем з у ті часи здавалися б для російської жінки сміливі вчинки в дусі тургеневских героїнь. Ще не було можливості навіть учитися – крім як за рубежем у деяких університетах; брати участь у політичній діяльності – крім розмов у салонах.

Правда, був ще один варіант долі для жінок з &;#038; ве-та: залишатися в шлюбі з нелюбимим чоловіком, а жити по любові,- зрозуміло, таємно, у незаконному зв’язку, тому що розкриття її могло б привести жінку до вигнання зі звичного середовища, з так званого чималого суспільства, як це згодом зобразить Л. Толстой у романі “Ганна Каренина”. Чи не ця колізія була типової для жінки тих ліг і того положення, як у Тетяни? Свідчення сучасників Пушкіна недвозначні.

Горезвісними “зрадами” буквально був перенасичений побут дворянських верхів.

Питання, питання… багато поколінь російських читачів задавали їх собі, вирішували їх для себе, але однозначних відповідей так і немає.

Як би там не було, а іншого шляху в неї немає: вона самозатверджується як особистість, перевіряючи свої вчинки моральним мірилом. Вона вільна у своєму виборі: вона вибрала необхідність. Вірність боргу, надійність у відносинах, відвертість і визначеність у рішеннях (навіть у розмові з Онєгіним), нарешті, натхненність, височина, моральна оцінка власних почуттів – от що Пушкін залишив на частку своєї улюбленої героїні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Російська дійсність у романі “Євгеній Онєгін”