Як же ми звикли до буденності на своєму столі! Він – як частина нашого – щоденного життя, що сприймається без особливої уваги. Та ось читаєш “Етюд про хліб” Івана Драча – і серце охоплює пронизливе почуття святості, трепету перед звичайною хлібиною, народженою руками трудівників землі.
У своїй поетичній мініатюрі автор розкриває перед нами дивовижну красу творення цієї хлібини. Це – як чаклунство, у якому бере участь і символ життя – яйце, і багатосильний хміль, і загадкове мерехтіння сажі дрібненькими зорями. Піч з пошаною
Спочатку ця деталь опису здається зайвою, бо серце вже налаштоване на казку народження хліба, чекає такого ж казкового закінчення
…Усього дванадцять рядків романтичного етюду, але яка в них глибинна мудрість і витончена поетика буденної миті життя!