РОМАН – СПОВІДЬ ДЕНІ ДІДРО “ЧЕРНИЦЯ” – РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ ЦЕРКВИ

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

РОМАН – СПОВІДЬ ДЕНІ ДІДРО “ЧЕРНИЦЯ” – РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ ЦЕРКВИ

План

1. Жанрова специфіка твору, його ідейно-тематичний аналіз.

2. Три плани роману.

3. Місце головної героїні Сюзанни Сімонен в сім’ї і в суспільстві.

4. Затхлий монастирський світ і його представники.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте і розкрийте поняття “природної людини” на прикладі головної ге­роїні роману.

2. Чи можемо ми сказати, що автор застосував прийом – судити сучасну йому систему (цивілізацію) судом наївної людини? Доведіть свою думку.

Література

1. Акимова А. А. Дидро. – М., 1963.

2. . Андреев Л., Козлова Н. История французской литературы. – М., 1987.

3. Барская Т. Дени Дидро. – Л.-М., 1962.

4. Длугач Т. Б. Дени Дидро. – М., 1975.

5. Жирмунский В. М. История западноевропейской литературы. – Л., 1981.

6. История зарубежной литературы XVIII века / Под ред. 3. И. Плавскина. – М., 1991.

7. Штейн А. Л., Черневич М. /7., Яхонтова М. А. История французской литературы. – М” 1988.

Інструктивно-методичні матеріали

Дені Дідро оцінював людину з точки зору певного духовного еталону. Основа еталонної людини – моральний розум. Образ такої людини він створив у романі “Черниця” (XVII 60).

Це драматично напружена історія життя в монастирях моло­дої дівчини Сюзанни Сімонен, яка була запроторена туди проти власної волі бать­ками, що соромилися її як позашлюбної дитини.

Черниця Сюзанна протистояла середовищу, прагла не сваритися з ним, відстоя­ти свою індивідуальність.

Монастир у зображенні Дідро в мініатюрній формі представляв всі вади суспі­льства: нерозум, аморальність, розпусту й збочення, лицемірство. Все через те, що в монастирі чинилася насильство над природною людською сутністю. Людина на­роджувалася, щоб жити у суспільстві, чинити за своїм покликанням, розвивати, а не пригнічувати свій розум, щоб насолоджуватися життям плоті, а не пригнічувати її, – вважає Дідро.

Письменник наділив Сюзанну високими природними якостями. Природа надала людині вищі властивості, які спроможні були витримати будь-яке насильство з бо­ку суспільства. Сюжет будувався так, щоб продемонструвати ці вищі духовні якос­ті: природний розум, природна моральність, а також природне право.

У романі “Черниця” (XVII 60) вся увага автора була зосереджена на образі головної героїні, Сюзанни Сімонен. У цьому творі перетнулися три плани, що допоміг письменни­кові виявити сутність людської природи.

Це план суспільний, який визначав місце головної героїні у сім’ї та суспільстві: незаконна донька та нелюба сестра, вона піддалася переслідуванням сім’ї і стала іс­тотою знедоленою в очах суспільства. Зміст роману полягав в опорі Сюзанни чле­нам своєї сім’ї та суспільству, які прагнуть її ізолювати. Другий план – це план релігійний: монастир став основним місцем, де відбувалися події роману.

Третій план – план природи з її законами. Через співвіднесеність з природою проявилися невідповідність та нерозумність законів соціальних та релігійних.

Повість мала відкритий фінал. Хоча Сюзанни втекла з монастиря, вона опинила­ся в аналогічному середовищі – соціальному.


РОМАН – СПОВІДЬ ДЕНІ ДІДРО “ЧЕРНИЦЯ” – РОЗКРИТТЯ ЗЛОЧИНУ ЦЕРКВИ