Побудований на iсторичному сюжетi, вiдтворює у художнiй формi якусь епоху, певний перiод iсторiї. В романi iсторичному iсторична правда поєднується з правдою художньою, iсотричний факт – з художнiм вимислом, справжнi iсторичнi особи – з особами вигаданими, вимисел умiщений в межi зображуваної епохи. Роман iсторичний започаткували Твори про Олександра Македонського, Троянську вiйну з I ст. н. е., а також французськi псевдоiсторичнi романи XVII ст.
У них iсторiя була лише тлом для змалювання незвичайних пригод персонажiв, а iсторичнi факти нерiдко пiдмiнювалися
В епоху романтизму роману iсторичного став одним iз найбiльш поширених лiтературних жанрiв, що було викликано глибоким зацiкавленням iсторiософiєю. Для реалiстичного
Для сучасного роману iсторичного характерне зближення з iншими рiзновидами роману – пригодницьким сенсацiйним, психологiчним та iн. Його мова, як правило, певною мiрою архаїзована. В українськiй лiтературi зразками роману iсторичного вважаються “Чорна рада” П. Кулiша, “Сагайдачний”, “Корнiєнко” А. Чайковського, “Упирi” Ю. Опiльського, “Людолови” Зiнаїди Тулуб, “Гомонiла Україна ” П. Панча, “Євпраксiя”, “Диво” П. Загребельного, “Святослав”, “Володимир” С. Скляренка, “Предтеча”, “Пiд вiчним небом” Вас. Шевчука, “На полi смиренному” Вал.
Шевчука, “Мальви”, “Орда” Р. Iваничука, “Гнiв Перуна”, “Золотi стремена” Раїси Iванченко, “Яса” Ю. Мушкетика, “Меч Арея”, “Похорон богiв” I. Бiлика та iн.