Головна особливість комедії полягає у взаємодії двох конфліктів – любовного, головними діючими особами якого є Софія й Чацкий, і суспільно-ідеологічного, у якому Чацкий зіштовхується сконсерваторами.
Софія – основний сюжетний партнер Чацкого, вона займає особливе місце в системі персонажів комедії. Любовний конфлікт із Софією утягнув героя в конфлікт із усіма в суспільстві, послужив, за словами Гончарова, “мотивом, приводом до роздратувань, до тому “мильону роздирань”, під впливом яких він тільки й міг зіграти зазначену
У характері Софії є якості, що різко виділяють її серед людей фамусовского суспільства. Це, насамперед, незалежність суджень, що виражається в її зневажливому відношенні до пересудів і пліток: “Що мені поголоска? Хто хоче, так і судить…”.
Проте, Софія знає “закони” фамусовского суспільства й не ладь скористатися ними. Наприклад, вона спритно підключає суспільну думку, щоб помститися колишньому
У характері Софії є не тільки позитивні, але й негативні риси. “Суміш гарних інстинктів з неправдою” побачив у цьому образі Гончарів. Свавілля, упертість, примхливість, доповнені розмитими поданнями про мораль, роблять її однаково здатної й на гарні, і на дурні вчинки. Адже оббрехавши Чацкого, Софія надійшла аморально, хоча й залишилася, єдина серед тих, що зібралися в будинку Фамусова гостей, переконаної в тім, що Чацкий – зовсім нормальна людина
Софія розумна, спостережлива, раціональна у своїх учинках, але любов до Молчалину, одночасно егоїстичн і безрозсудна, ставить її в безглузде, комічне положення. У розмові із Чацким Софія до небес звеличує щиросердечні якості Молчалина, вона настільки осліплена своїм почуттям, що не зауважує, “як портрет виходить вульгарний” (Гончарів).
Софія, аматорка французьких романів, дуже сентиментальна. Вона ідеалізує Молчалина, навіть не намагаючись довідатися, який він насправді, не зауважуючи його “вульгарності” і вдавання
Відношення Софії до Чацкому зовсім інше. Вона не любить його, тому не бажає вислухати, не прагне зрозуміти його, уникає пояснень. Софія несправедлива до Чацкому, уважаючи його черства й безсердечним: “Не людина, змія”.
Софія приписує йому злісне бажання “принизити” і “кольнути” усякого, і навіть не намагається сховати своя байдужність до нього: “На що ви мені?”.
Софія, головна винуватниця щиросердечних роздирань Чацкого, сама викликає співчуття. По-своєму щира й жагуча, вона повністю віддається любові, не зауважуючи, що Молчалин лицемірить. Ця любов – своєрідний виклик героїні й батькові, що стурбований тим, щоб знайти їй богатого нареченого
Софія самолюбна, горда, уміє вселити повагу до себе. У фіналі комедії її любов переміняється презирством до Молчалину: “Докорів, скарг, зліз моїх не смійте очікувати, не коштуєте ви їх…”. Софія усвідомлює самообман, винить тільки себе й щиро кається.
В останніх сценах “Горя від розуму” від колишньої примхливої й самовпевненої Софії не залишається й сліду. Доля Софії, на перший погляд, несподівана, але в повній відповідності з логікою її характеру, зближається із трагічною долею відкинутого нею Чацкого, Дійсно, як тонко помітив Гончарів, у фіналі комедії їй доводиться “важче всіх, важче навіть Чацкого, і їй дістається “мильон роздирань”. Розв’язка любовного сюжету комедії обернулася для розумної Софії горем, життєвої катастрофою
Головний герой комедії Чацкий розглядається як у взаєминах із представниками фамусовского суспільства, так і у взаєминах у Софією. От чому в комедії образ Софії грає немаловажна роль
Чацкий, що отсутствовали три роки, вернувшись, зауважує, що Софія, його кохана дівчина, дуже змінилася – і внутрішньо, і зовні, і стосовно нього, Чацкому. Сцена зустрічі колишніх закоханих побудована автором на контрасті: Чацкий, жвавий, балакучий, що поспішає довідатися новини, і Софія, що відповідає на численні питання спочатку неохоче, потім з роздратуванням. Від Чацкого не вкривається дивне поводження Софії:
Здивовані? І тільки? От прийом!
Начебто не пройшло тижня;
Начебто б учора вдвох
Ми сили немає один одному набридли
Ні на волосся любові! Куди як гарні!
У цьому маленькому діалозі відбувається зав’язка двох основних сюжешил лнни5 Чацкий-Софія й Чацкий – фамусовское суспільство. У розмові з Фамусовим, у якому той розкриває свою життєву філософію “і награжденья брати й весело пожити, Чацкий довідається, що Фамусов не видає Софію за нього заміж тому, що в нього на прикметі є завидний наречений – Скалозуб. У цій сцені видно, як Фамусов усіляко догоджає гостеві, і як зневажливо ставиться до Чацкому, зауважуючи, втім, що “він малий з головою”, але в службі не бачить змісту
Звідси й починається боротьба Чацкого за Софію, пошук людини, якого вона любить. Бажання розібратися в почуттях дівчини й веде до загострення взаємин героя із середовищем. У розмовах зі скалозубом, Фамусовим, Молчалиним Чацкий не приховує свого різко негативного відношення до кріпосництва, відкидає забобони, жагуче відстоює ідеали справедливості, волі, освіти.
Ніж більше він намагається зрозуміти. Що трапилося із Софією, тим більше довідається фамусовское суспільство, і тим більше протестує проти нього. Таким чином, приватна лінія ( Чацкий-Софія) ускладнюється суспільною колізією, що стає провідною. Образ Софії – своєрідна пружина, що рухає основний конфлікт п’єси
Однак образ коштовний і з погляду того, що відбувається з особистістю у фамусов-ском суспільстві. Ця дівчина наділена гарними якостями: вона розумна, має сильний характер. Софія допитлива, багато читає (батько зауважує – їй сну немає від французьких книг), вільна від забобонів влюбви.
Ця дівчина поневоле симпатична. У Софії нас залучає здатність глибоко переживати й щиро любити. Коли їй відкрилася щира особа Молчалина, вона зуміла визнати свою помилку й не упустити своє достоїнство, хоча їй було нестерпно боляче.
Все-таки Софія дитя фамусовского суспільства. Всі кращі якості її характеру не можуть одержати розвитку в ньому. Тому Софія виявилася здатна на підлість, наговоривши на Чацкого, не побачила в Молчалине безпринципної й аморальної людини
У своєму творі Грибоєдов зумів новаторски підійти до жанру комедії
(2 votes, average: 2.50 out of 5)