Творчість Ліни Костенко – це мужність та зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним та майбутнім.
Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” побачив світ у 1979 році. М. Слабошпицький, український літературознавець, відзначив: “Маруся Чурай” Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це –
Але розглядати твір тільки як історичний не можна. Необхідно підійти й до розв’язання проблеми “людина і час”, “людина і світ”.
Маруся Чурай – головна героїня роману. У цьому образі органічно переплелося особисте й загальнонародне. Вона – натура творча, а тому особлива, з ніжною, вразливою душею. “Ця дівчин не просто так, Маруся. Це – голос наш.
Це – пісня. Це – душа”. Таку оцінку дає піснетворці Іван Іскра.
Саме йому доля вивела Марусю у двох величинах: коханої дівчини
Роман починається сценою суду, в якій виявляється ставлення героїв роману до дівчини. Для одних вона – гордість, душа народу, для інших – вбивця. Маруся болісно переживає драму – зраду Гриця Бобренка, який сам випив зілля, яке вона приготувала для себе. їй здалося, що “нікому немає гірше в світі”, як їй.
Маруся розуміє, що “нерівня душ – це гірше, ніж майна!” Бо Бобренко – непевний у поглядах, запопадливий перед багатством: “Від того кидавсь берега до того, любив достаток і любив пісні.
Його роздвоєність ятрила серце Марусі. Але лікували пісні, які служили народові. На початку IV розділу роману авторка пише: “Тут, може, ідеться про долю країни!- а я про чиєсь там одненьке життя”.
А може, історія країни й складається з мільйонів людських доль? Щасливих, трагічних, талановитих, пересічних. У творі зображена ціла галерея образів: мужніх Леська Черкеса та Івана Іскри, легендарного Богдана Хмельницького, мудрого діда Галерника та багатьох інших.
Це вони допомогли Марусі визначити справжнє місце її таланту у житті.
Шлях на прощу з Полтави до Київської лаври став прозрінням дівчини, усвідомленням причетності до долі народу. Мандри з дяком показали героїні горе розтерзаної України і в минулому, і в сучасному. Маруся зрозуміла, що її горе є мізерним у порівнянні зі всенародною трагедією: “Комусь на світі гірше, як тобі”.
Душа дівчини наче оживає від дотику до страждань співвітчизників. Так Ліною Костенко вибудувана проблема “митець і народ”.
Роман “Маруся Чурай” актуальний у наш час. Потребують вирішення й зараз проблеми: “вірність і зрада”, “батьки і діти”, “митець і суспільство”. А образи твору, сповнені філософських узагальнень, допомагають знайти вихід із складних життєвих лабіринтів.