Ми живемо на землі, де в роки Великої Вітчизняної війни було винесене аж понад шістдесят мільйонів людських життів. Це була найкривавіша війна в історії людства, яка залишила глибокий слід в усіх галузях життя і піднесла людям чимало жорстоких уроків.
Жорстока правда і трагедія війни і сьогодні відгукуються болем у наших серцях. Тема війни знайшла своє відображення у творчості багатьох письменників: В. Бикова, Ю. Бондарева, В. Некрасова, К. Воробйова, Б. Васильєва та інших. У творах цих авторів ми відчуваємо біль пережитого, схиляння перед
Читаємо їхні твори, і перед нами постають картини людського подвигу або підлості, зльоту душі або падіння.
Витоки подвигу і зради розкриває Василь Биков у повісті “Сотников”. Рибак вирішив, що шляхом зради він збереже собі життя. “Своя сорочка ближче до тіла. Жити за всяку ціну! “Така мораль Рибака. Сотников ж у першу чергу думає про людей. Їм керують високі моральні принципи.
Сотников ні на секунду не може переступити межу, за якою людина перестає бути людиною.
Хлопчик – це надія, віра у щасливе майбутнє, це естафета поколінь.
Що ж таке подвиг? У чому сутність героїзму? Над цими питаннями нас змушує замислитися К. Воробйов, коли ми читаємо твір “Убито під Москвою”. У ньому він хоче довести, що понад усе повинна бути людське життя. Це розуміє і Олексій, головний герой твору, коли залишається один.
Всі кремлівські курсанти, які були його друзями, загинули від жорстокості, безвідповідальності та байдужість на їхні долі.
Воробйов хоче донести до нас те, що людині у важкі хвилини його життя властиво все: страх за себе, страх втратити життя. І ми повинні не засуджувати, а намагатися зрозуміти, чому люди здійснюють ті або інші вчинки.
У повісті Б. Васильєва “В списках не значився” розкривається краса духовного світу російського солдата. Головний герой твору – Микола Плужников, який нещодавно закінчив військове училище, нічого ще не знає про справжню війну, поставив для себе мету: будь-що-будь не дати ворогам захопити Брестську фортецю. Він виконував обіцянку, яку дав самому собі. Коля боровся до кінця свого життя, йому довелося багато пережити в ці суворі для нього дні. Але ніякі біди не дозволили зламати у ньому людину.
Навіть самі фашисти перед смертю Плужникова віддали йому честь, коли він проходив повз них.
Микола Плужников – справжній захисник своєї Вітчизни. Мужній патріот своєї Батьківщини, він до кінця бився за щастя і свободу свого народу.
Буде йти вперед, будуть приходити в літературу нові покоління, але в нашій пам’яті ніколи не померкне ратний подвиг людей, досконалий ними в роки Великої Вітчизняної війни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)