Риторика

Риторика (грецьк. rhetorike – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Як ораторське мистецтво виникла в Елладі, звідки поширилася на Стародавній Рим та новочасну Європу. У братських школах барокової доби була обов’язковою дисципліною. До її складу входила поетика, що викладалася у вигляді обов’язкового навчального предмета “семи вільних мистецтв”.

Студенти Києво-Могилянської академії спонукалися до написання та проголошення “орацій”, а викладачі – до розробок стилістики. Незважаючи на те, що Р. пізніше втрачала

своє первісне значення, тлумачилася в іронічному аспекті як мовлення зовні Привабливого, але внутрішньо порожнього змісту, вона мала вплив на художню літературу, зокрема на подальше вживання та вдосконалення стилістичних фігур, як-от анафора, епіфора, інверсія, еліпсис, паралелізм, умовчання, багатосполучниковість, риторичне питання, сформульоване не з метою отримання відповіді, а для увиразнення поетичного мовлення (“Хто там співає тужливі пісні?” – В. Еллан), риторичне ствердження (“Так, я буду крізь сльози сміятись”. – Леся Українка) або заперечення, як в іронічному анафорично-епіфоричному (симплока) вірші М. Вінграновського “До себе”:

Не люби свого сина від колиски його.

Не люби товариства від порогу його,

Не люби всього світу, себе не люби.

Не люби свого духу –

Домовину роби!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Риторика