“Революція виявляє й висоту людської природи, і винищування духовних цінностей” Н. А. Бердяєв {по одному або декількох добутках російської літератури XX століття)

Війна – це завжди трагедія. А якщо вона пролягла через долі твоїх співвітчизників і зробила їхнього ворогамі – трагедія подвійно. Теперішній громадянин, обладающий талантом, почуттям патріотизму, не міг залишатися осторонь від подій.

Таким відчував себе кожний пісатель, волею долі дієприкметниковий до революції й Гражданской війні. Часто історія захоплювала у вир війни юних громадян своєї країни, заводила їх у протиборствующие табору й робила їх своїми літописцями.

Так, безпосередніми учасниками революционних подій і Громадянської

війни були майбутні писатели Фадєєв, Булгаков, Бабель, що згодом відбили у своїх добутках протиріччя епохи класової боротьби. Говорять, що для реального, неспотвореного осознания епохи потрібно звертатися не стільки до підручників історії, скільки до свідчень сучасників собитий. Книги письменників, особливо ті, які писалися без надії на вихід до друку, – це і є чесні современники революційних подій і часів Громадянської війни Відразу зі шкільної лави пішов у революцію, у підпольную роботу й партизанську боротьбу на стороні “красних” А. А. Фадєєв.

На основі спогадів про ті події їм був зздан роман

“Розгром”, у якому розповідається про тяготах партизанську війну, ідейних борців за справу революции і її зрадниках.

М. А. Булгакову, як і іншим письменникам його епохи, довелося багато чого побачити й пережити: гетьманщину, петлюровщину в Києві, розкладання денікінської армії, прихід “червоних”… Протиріччя епохи, доля інтелігенції в період “смути” – от основні теми роману “Біла гвардія”, п’єс “Дні Турбиних”, “Біг” і численних рассказаклик письменника. Відгомони революції й громадянської війни ми чуємо й в “Собачому серці”, і в “Фатальних яйцях”.

Зупинимося на останньому мною згаданому произведенні Булгакова. Сучасний кінематограф міг би зацікавитися сюжетом повести, що містить у собі й фантастику, і трилер, але більше глибинне прочитання добутку відкриває нам інші грані.

Цей неперевершений добуток починається із встречи із професором Персиковим, котрий вивчає гадів Поряд з посмішкою автора й дружнім жартуванням над побутовою безпорадністю ” дитини-ученого” бачимо і їдкий сарказм із приводу впровадження нововведень у проществе: в 20-м року навіть “таргани кудись поділися, показавши своє злісне відношення до військового коммунизму”. І далі: “Але геть усе кінчається. Скінчився 20-й і 21-й рік, а в 22-м почалося якесь зворотне движение”. Але чи можна в цьому “зворотному русі” побачити прогрес?

І тільки чи підвищенням рівня життя все зміряється? Зруйновано науку, мистецтво, а замість маститих профессоров, відданих російській науці, з’явилися дилетанти, які на хвилі революційних подій занітомлять високі пости. Так, історія знає великих российских воєначальників, діячів літератури й мистецтва, дорогу яким відкрила революція: це й маршал Жуков, і письменник М. Горький…

Але на будь-якій хвилі буває піна… Крім висоти людської природи, увлеченности наукою в повісті “Фатальні яйця” зображене й истребление духовних цінностей людьми, яких підняла на небувалу висоту революція. Безтурботної показане життя столиці навіть тоді, коли стихійне лихо – курячий мор – залишає Країну Рад без яєць, м’яса… тому що на стражі миру й спокою коштують “люди в цивільному”, приходившие до Персикову, і такі, як Рокк, у шкірянці, з маузером у кобурі через плече.

Хто цей Рокк, який призначили врятувати країну від курячого мору?

Може, він науковий співробітник професора Персикова, що відкрив червоний промінь, здатний збільшувати ріст і жизнездатність біологічного організму? Немає. “Аж до 1917 року він служив у відомому концертному ансамблі маестро Пєтухова… Але великий 1917 рік, що переломив кар’єру багатьох людей, і Олександра Семеновича повів по нових шляхах”. Він перемінив “флейту на згубний маузер

> З’ясувалося, що ця людина позитивно велика, і, звичайно, не у фойє “Мрій” йому сидіти”. У цих словах Булгакова чується одночасно їдкий сарказм і гіркота втрати професіоналізму в країні, що візвишением незначностей винищує духовні, моральнийіние й інтелектуальні цінності (паралельно вспливают у пам’яті образи з “Собачого серця”: профессміття Преображенський – з однієї сторони й Швондер – з іншої). “Професійне” керівництво для боротьби з курячою чумою “поповнено новою надзвичайною трійкою в складі 16-ти товаришів”… – Булгаков бачить зародження нової бюрократії, що складає винятково із цих “товарищей”, “відданих справі революції”! І от таке “профессиональное” керівництво, що зображує Булгаков у повісті “Фатальні яйця”, доводить країну до катастрофи: плутають прислані через границю посилки з яйцями гадів і курей, а під червоним променем вирощують гігантаских змій, крокодилів, страусів…

Тільки фантастические катаклізми природи – мороз у серпні – рятують столицю від трагедії: гади гинуть. Письменник-Провидець заглянув у майбутнє й побачив у кривому дзеркалі історії результати такої політики революційної епохи: візвишать людей за принципом особистої відданості руководству, а не по наявності здатностей… Булгакову жаль винищування духовних цінностей, накопичених Росією за багато сторіч Ще один добуток про долі людей у період революции й Громадянської війни – це роман М. А. Шолохова “Тихий Дон”.

Спочатку дія роману розвертається на тлі таких історичних подій, як Перша світова війна, Лютнева революція. Поступово, як поворот исторических подій, розвертаються й події в особистому житті героїв роману Війна, революція міняють життєвий уклад Григория Мелехова. Із простого козака, якого хвилюють, в основному, проблеми станиці, взаємини з окружающими людьми, побут, любов, ГриГорей перетворюється в особистість, здатну масштабно мислити, замислюватися про долі Батьківщини й народу. Неоднозначно Мелехов восприймає й білогвардійців, і “червоних”, бачить разрушение моральних цінностей козацтва, що стало як на сторону “білих”, так і Радянську влада.

Революція й Громадянська війна змусила не тольдо філософськи, масштабно мислити будь-якого громадянина Росії.

Події в долі Батьківщини розбудили й темні сили в душах людей, і тому герой Шолохова Григорий Мелехов, всупереч своїм бажанням, втягнуть в “стихию жорстокості”, одержимо бажанням зрозуміти процеси, що “вступили в керування життям”. Для будь-якої російської людини опорою, надією на будущее була сім’я, у якій її численні брати й сестри – твої друзі й союзники на довгій дорозі жизні. Революція відразу перевела членів однієї сім’ї в розряд ворогів, добрі сусіди й друзі виявлялися “по різні сторони барикад”.

Так Михайло Кошовий, наречений Дуняши Мелеховій, стає вбивцею Петра, брата своєї нареченої. У відповідь на обвинувачення Іллівни, матіри численного роду Мелехових, Кошовий відповідає: “А коли б Петро мене піймав, що б він зробив?

Думаїли, у маківку поцілував би? Він би теж мене вбив. Не для того ми на ентих буграх сходилися, щоб нянькать-ся один з іншим!

На те вона й війна”.

Шолохов у романі “Тихий Дон” показав трагедію цілого народу, показав, як “революція виявляє й висоту людської природи, і винищування духовних цінностей”. Революція, Громадянська війна дали своеобрізний кривавий досвід російських націй, досвід неприроднийности антагонізму між близькими людьми, громадянами однієї батьківщини. Щирі письменники, що зображують батьківщину й народ у годинники трагічних потрясінь, кожний по-своєму, разносторонне розкрили грані історії й створили картину життя революційної епохи з її позитивними й млістьтивними сторонами, одночасно вгадавши й послідствия цих подій


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Революція виявляє й висоту людської природи, і винищування духовних цінностей” Н. А. Бердяєв {по одному або декількох добутках російської літератури XX століття)