Реалізм “Лісової пісні” – Леся Українка

Леся Українка (1871-1913 pp.)

Реалізм “Лісової пісні”

М. Рильський назвав “Лісову пісню” діамантовим вінцем Лесі Українки.

Крізь усе життя пронесла поетеса любов до народної творчості. Ремарки до “Лісової пісні” – це справжня поезія в прозі, надзвичайно точні, стислі і разом із тим поетичні замальовки поліських пейзажів. У цьому виявилося, зокрема, новаторство Лесиної драматургії. “Лісова пісня” нібито переливається різноманітними барвами, які відбивають розмаїття кольорів у різні пори року.

Разом із тим

письменниця виявила неабияке знання побуту і звичаїв поліського села.

Майстерно виписані сцени сварки жінок нагадують нам епізоди творів кращих наших побутописців – Нечуя-Левицькрго, Кропивницького.

Написати “Лісову пісню” Лесю Українку спонукала туга за рідним краєм. Появу драматичної поеми зумовила також внутрішня потреба поетеси висловити протест проти гнітючої атмосфери, яка панувала в той час у літературних колах. “Такий твір мусив з’явитися, його чекало життя, його вимагала література” , – писала сама авторка,

У п’єсі опоетизовано красу людських взаємин, потяг до щастя, непередбачену

силу великого кохання. Неабияке місце у творі посідає проблема мистецтва. Мистецтво – це те, що облагороджує людину, дає їй душу, наближає до природи.

Загадковий світ Лесиного шедевра і досі вабить нас незвіданими глибинами поетичної думки.

ЦЕ ЦІКАВО

Вперше “Лісову пісню” поставив Державний український драматичний театр (нині Дніпропетровський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка) в революційні дні 1918 року. Відтоді драма-феєрія з незмінним успіхом йшла майже в усіх театрах України. “Лісова пісня” – новий драматургічний жанр, створений ЛесеюУкраїнкою: це проблемна філософська драматична поема. ?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Реалізм “Лісової пісні” – Леся Українка