Краще представлена римська комедія. Протягом багатьох століть уважалися зразковими комедії Тита Макция Плавта (близько 254-184 р.). Плавт народився в Умбрии. Прибувши в Рим, Він надійшов служителем у трупу акторів, потім займався торгівлею, але невдало, після цього працював за наймом, а у вільний час писав комедії, які йому вдавалося продавати.
Подальша доля Плавта нам невідома. Ми знаємо лише, що вмер він в 184 р. Плавту довелося багато подорожувати, зустрічатися з людьми, що належали до найрізноманітніших прошарків населення Італії
По сюжеті,
Більшу роль грають у п’єсах раби; майже завжди фігурують у комедії дармоїд (паразит) і звідник; жіночі ролі трохи одноманітні; на сцені вони виконувалися чоловіками. В основі комедії звичайно лежить цікава інтрига. Всі комедії Плавта кінчаються благополучно для головних
Комедії Плавта звичайно видаються за алфавітом. Перша називається “Амфітріон”. Сюжет у ній наступний. Фиванец Амфітріон відправляється на війну. До його дружини приходить Юпітер в образі самого Амфітріону й Меркурій в обличчя амфитрионова слуги.
Через якийсь час вертається щирий слуга, щоб повідомити про приїзд свого пана його дружину, але його виганяють із будинку. Така ж доля осягає й самого Амфітріону. Дружина не визнає його й запевняє, що чоловік її давно вже вернувся. Нарешті, боги вирішили вийти.
Юпітер відкрив Амфітріону всю таємницю й разом з Меркурієм полетів на небо. Амфітріон щасливий, що сам Юпітер снизошел до його дружині
Більшою популярністю користувалася комедія “Хвалькуватий воїн”. Дія відбувається в Ефесі. Головна діюча особа – Пиргополиник – воїн, що складається на службі в Селевка. Йому вдалося відвезти з Афін дівчину. В Ефес приїжджає афінський юнак, Її Коханий, що докладає зусиль до того, щоб звільнити дівчину.
Головну участь приймають у цьому раб Палестрон і добрий старець, сусід воїна. Клієнтка старця прикинула закоханій у воїна, призначила йому побачення, і той, бажаючи звільнитися від афінської дівчини, відпустив її з багатими подарунками. В останній дії інтрига розкривається, хвалькуватий воїн при загальному сміху б’є рабами мудрого старця. Незважаючи на те, що дія комедій Плавта розігрується
У грецьких містах, а герої їх носять грецькі імена, у них чимало живих відгуків на римську дійсність
У Плавта не було патронів-аристократів, він залежав, насамперед, Від Масового глядача, у його комедіях відбиваються певною мірою інтереси й погляди широких мас міського плебсу. Ми знаходимо в його комедіях протест проти лихварства, проти аристократичного чванства. Комедія “Хвалькуватий воїн” була спрямована, імовірно, проти найманих військ і нагадувала глядачам про перемогу над Ганнибалом.
Сюжети Плавта не оригінальні, у його комедіях виведені умовні типи, але в Плавта виняткові комічні ситуації. Вони легко запам’ятовуються. Плавт створив мову комедії, що відрізняється свіжістю й розмаїтістю; мистецьки користуючись грою слів, вона створював нові образні вислови, вдало вводив неологізми, пародіював вираження, прийняті в офіційній мові й у суді.
Багато чого він взяв з розмовного мовлення, з мови нижчих класів. У мові Плавта найдеться чимало грубих виражень, але проте, він уважався зразковим
До кола Сципиона Эмилиана належав інший автор комедій, Публий Теренций Африканець (близько 190-159 р.). Він був родом з Карфагена й ще в ранньому віці потрапив у Рим як раб. Його пан дав йому утворення й відпустив на волю
Теренций обертався в колах вищого римського суспільства, і його комедії розраховані на утворених глядачів. Теренций теж наслідував грецьких авторів, а найбільше – Менандру, знаменитому авторові новоаттической комедії. Всі добутки Теренция відрізнялися добірністю мови. Щодо цього вони вважалися зразками й неодноразово коментувалися граматиками
Інший представник сципионова кружка, Луцилий (180-102 р.) відомий своїми сатирами, у які відбилося громадське життя епохи. Луцилий нападав на пороки сучасного йому суспільства: він засуджував клятвопорушення, жадібність і розкіш, але поряд із цим він стосувався літературних і інших тим. Слово satura спочатку позначало блюдо, що складається з різних плодів, і до Луцилия мало різні значення.
Луцилий застосував його до своїх добутків, щоб указати на змішану літературну форму, але з його часу це поняття ставиться звичайно до дидактичних добутків, що ставлять своєю метою осуд пороків і виправлення вдач сучасного поетові суспільства. Від сатир Луцилия збереглися лише уривки
Із часу Луцилия сатира стала чисто римським літературним жанром, що одержав свій розвиток у наступну епоху. У період з кінця III в. до середини II в. до н. е. Римська Література, спочатку наслідувальна, поступово здобуває оригінальні риси й розвивається самостійно. Література знайомила римське суспільство з новими ідеями, вона сприяла створенню тієї латинської мови, що вивчався потім протягом багатьох сторіч
(1 votes, average: 5.00 out of 5)