Пряма мова

Пряма мова (лат. oratio recta) – дослівне відтворення чужого висловлення, супроводжуване реплікою-коментарем мовця (словами автора). П. м., на відміну від синтаксично організованої непрямої мови, будується за принципом паратаксису – вільного розташування конструктивних частин без граматично вираженого їх зв’язку (“Усміхнеться неня: “Ну і басурман!”” О. Близько). П. м. буквально відтворює усі форми чужого висловлення із властивими йому граматичними, лексичними, інтонаційними та стильовими особливостями. Взаємна непроникність конструктивних

частин П. м. дає змогу мовцеві вільніше, на багатшій лексичній основі, ніж у непрямій мові, організувати авторське висловлення за рахунок застосування, крім слів із предметною семантикою, слова для означення руху, конкретних дій: “”Ану, Гаврило Петрович, прочитайте далі”, – протягнув листа чоловічок” (В.

Винниченко). У художній літературі П. м. використовується поряд з діалогом як важливий засіб характеристики персонажів. Використання П. м. дає змогу у словах автора, крім дослівної передачі чужого мовлення, поглибити семантичні та інтонаційні можливості художнього зображення: “”Купіть мою хустку.

Дивіться, яка ловка”, – тихим голосом так лагідно і боязко просила дівчина, що Климко зупинився біля неї” (Гр. Тютюнник).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Пряма мова