Голодний вовк на болоті піймав гуску і почав її трощикувать прямо з пір’ям і кістками. Одну кістку не перетер на зубах, застряла в горлі, стояла впоперек горла. Вовк вертівсь, вертівсь, нічого не міг поробить. Уже він надувавсь проковтнуть і силкувавсь вихаркнуть, кістка не подавалась ні назад, ні наперед. Вовк побачив журавля, побіг до його і почав прохать: “Будь ласкавий, рятуй мене, а то я загину ні за понюх табаку”. – “А що тобі, вовче, треба?” -“Витягни мені з глотки кістку, я тобі чим-небудь оддячу”.
Вовк роззявив свою
Через тиждень, а може, й через два дикий кабан натрапив на дохлого зайця і почав
Кабан прибіг до журавля і каже: “Будь ласкавий, рятуй мене, а то я подавився і ніяк не ослобонюсь од кістки”. А журавель каже: “Ні, брате, я за це діло не берусь, я вам не лікар. Я одному поміг і навіки закаявся”. – “Ради Бога, одрятуй, я тобі оддячу”. – “Знаю я вашу оддяку, один научив, тепер годі”. – “Та що ти, Бог з тобою, я ж тобі ніякого зла не чинив. Заборони мене од смерті, вік буду за тебе Бога молить”. – “Ні, боюсь; може, ти й порядошна звірина, тільки тепер я через поганих і хорошим не вірю.
Своя шкура дорожча твоєї”. Журавель піднявсь і полетів од кабана. А кабан так і загинув од кістки.