Декілька разів я читав казку “Дванадцять місяців”, декілька разів дивився відео. Казка мені дуже подобається. Одразу виникає симпатія до пасербиці.
Вона трудолюбива, добра. Дівчинка повертається додому в зимову хуртовину й знов іде до лісу, бо жадібні мачуха зі своєю дочкою мріють про золото. Вони вибирають найбільший кошик.
Якщо в такий кошик набрати пролісків, то “на золоті їстимеш-питимеш, у золоті ходитимеш, у золото взуєшся, золотом вуха завісиш”. І дівчина могла б не піти, сховатися десь у затишку, а потім повернутися
У казці на самому початку є ще один жорстокий персонаж – королева. Вона також сирітка, як і пасербиця. Але вона має владу та зовсім не думає про інших.
Королева вередлива. Вона навіть не задумується над чиїмось життям і вирішує стратити людину тільки тому, що “стратити” коротше за “помилувати”.
Мені було дуже жаль дівчинку. Заметіль, хуртовина, мороз. Вона замерзає. Аж раптом – зустріч із місяцями. Тепер я розумію, що все буде добре. І справді, добро перемагає.
Молода
У казці добро перемагає зло. І хоча баба з дочкою і перетворилися на собак, вони ще можуть стати людьми, якщо будуть смирнішими й добрішими. Самуїл Маршак показав, якими непривабливими бувають злі й вередливі люди. Нікому не хочеться бути схожим на бабу та її дочку.
Казка вчить бути добрим і чуйним.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)