Проблематика казки “Дикий поміщик”

Казка “Дикий поміщик” викриває вади тогочасної правлячої верхівки – дворянства та буржуазії. Гротескно зображує автор озвіріння поміщика, його прохання до Бога забрати мужика. Салтиков-Щедрін дає поміщикові таку характеристику: “І був той поміщик дурний, чигав газету “Вість” і тіло мав м’яке, біле та крихке”.

У нього всього було вдосталь, і життя його було дуже нудне. Тому він і подумав щось у ньому змінити. Але Господь його прохання не прийнявша виконав тільки прохання мужика.

Салтиков-Щедрін намагався довести

народові, що Господь на його боці, а не на боці поміщиків. Бо ті нічого не роблять, тільки мріють про збільшення багатства, про вищу посаду, про машину, яка фрукти з дерев буде збирати і до рота їм кидати.

Опинившись один на один зі своїм господарством, поміщик не знає що робити. Він нічого не їсть, не вмивається, а тільки дихає свіжим повітрям і загартовує волю. Сатира Салтикова-Щедріна пильно влучила у беззмістовність життя багатіїв, у їхню нездатність прогодувати самих себе, навіть маючи гроші.

Без мужика вони голодні, а з ним – усе гаразд. Тільки те, що мають, не цінують і вважають, що все буде робитися само собою,

треба тільки побажати. Всі ці абсурдні думки Салтиков-Щедрін відкидає. Тверезо оцінюючи

становище поміщика без мужика, він перетворює його у дикого звіра, якому дає інстинкт самозбереження і здатність панувати. Сатирик порівнював життя поміщика з життям тварини в зоопарку. Воно безглузде та нікчемне.

Своєю казкою Салтиков-Щедрін намагався розкрити очі поміщикам на їхнє життя. Автор звертав увагу па мужика, який у будь-якій ситуації не пропаде, не загине з голоду навіть на безлюдному осі рові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблематика казки “Дикий поміщик”