Вогонь одного господаря здибався з вогнем другого господаря, й вони почали між собою говорити. Перший каже: “Мені добре в мого господаря, бо він гарно обходиться зо мною – коли треба, то кладе гарних дровець, а як не треба, то бере чистої водиці й мене заливає. Так що мені добре”.
Другий каже: “Мені дуже зле, бо господар дає погані дрова, а коли мене не треба, то заливає помиями. Ото я хочу йому відомстити тим, що піду гуляти по його господарстві”. Перший каже: “Коли будеш гуляти, не спали там колеса мого господаря, яке знаходиться на подвір’ї твого”.
От вночі розпочалась пожежа в другого господаря, й згоріло все, а колесо першого викотилося та й залишилося. З прадавніх часів вогонь обожествлявся, йому поклонялися наші предки. Відгомін цього спостерігаємо в міфі “Про вогонь”, у якому чоловік, який недобре ставився до вогню, був покараний і зазнав збитків, натомість вогонь господаря, який ставився до нього добре, захистив майно хазяїна.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)