Ой пити би горілочку, ой пити би, пити; Ой прийшлося шандареві з Делятина іти. Ой положу на віконце горіхову гранку; Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку. Ой піп іде до церковці та на хвалу Божу, А шандар ся відзиває: – Та й я вам поможу!
– Ой піп службу відправляє та людей жегнає, А шандар си став на хори, апостол читає. Ой люде ся проступили та стали у кутки, А він любку за ручечку, повів через сутки: – Ой ходімо, моя мила, та на торговицю Та будемо попивати мед та й сливовицю. – Ой як прийшов Николайко до своєї хати: Ані ключів, ані жінки
– Ой іди ж ти, Николайку, та на торговицю, Ой там жінка із шандарем п’є мед, сливовицю. – Ой пішов же Николайко попід голиночки – Лежить шандар до постелі голий, без сорочки. Ой пішов же Николайко попід віконниці – Лежить жінка до постелі гола, без спідниці.
А він пішов до жидівки та й взяв їй казати: – Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. – Взяв сокиру у жидівки, розрубав верії… Забрав річі шандарськії
– Любі мої єгомосцю, щось маю казати: – Ци мож мене із шандарем разом поховати? – Ой молода молодице, не мож то зробити: Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити.