“Призначення митця у творах Євгена Маланюка”

У збірці “Земля і залізо” поет звертається до поетів-творців духовних вартостей – Шевченка, Стефаника, Куліша та інших поетів, письменників, що стали провідниками нації, її натхненниками. І ось Стефаник і Куліш, Ось – Коцюбинський, Леся – квіти

Степів страждальної землі, Народу самостійні діти! А то підземно загуде Вулканом націй ціла раса, І даром божеським гряде

Нам прометеїв дух Тараса. В цьому плані варто звернути увагу на поезії “Шевченко”, “Куліш”, “Невичерпне”, “Напис на книзі віршів”, “ARS POETICA”,

“Тризна”. Свою силу поет вбачає у минулому свого народу. Внук кремезного чумака,

Січовика блідий праправнук, Я закохався в гучних віках, Я волю полюбив державну. (“Уривок з поеми”). В поезії “ARS POETICA” Євген Маланюк підкреслює відповідальність поета перед своїм народом: То ж не поет, хто лиш невпинно

Дзюркоче про добро і зло. Поет – мотор! Поет – турбіна!

Поет – механік людських мас, Динамомайстер, будівничий. Повстань майбутнього сурмач… Євген Маланюк дорікає тим поетам, які відступили від самих себе. Він жаліє таких поетів, шкодує, що пропадає їх талант.

Показовим в цьому

плані є вірш-посвята “Сучасникам”, в якому вгадується постать Павла Тичини, але ім’я поета не згадується. Сам Павло Тичина визнав правоту Євгена Маланюка. Визнав, бо страждав від цього переродження. Серед мотивів поезії Євгена Маланюка варто зазначити мотив прославлення тих вояків, що полягли бою. Не втрачає автор надії на повернення на рідну землю, але його мучить емігрантське життя.

Тут тема втраченої батьківщини переплітається темою розбитого особистого життя. Тут переплітається тісно поет і людина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Призначення митця у творах Євгена Маланюка”