Лінощі псують людину. Хочеться їсти, та не хочеться лізти. Тільки пить та гулять, а до діла руки болять. Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає. Ходить, як медвідь за горобцями.
Пішла по масло, та й у печі погасло. Пішов провідать, та й зостався обідать. Їхав на обід, але й вечері не застав. Сидить надувається, три дні в чоботи взувається.
Під лежачий камінь вода не тече. Лежали на боку, не заробили й на понюшку табаку. Пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира.
Хто пізно встає, у того швидко хліба не стає. Ти його в плуг,
У лінивого що у дворі, те й на столі. Із лежі не буде одежі, а зі спання не буде коня. Хто празників питає, той сорочки латає. Догулялись та доспались, що на зиму без хліба зостались. Лінивому жить весело, та їсти нічого.
Лінь чоловіка не годує, а тільки здоров’я жує. Безділля мішай із ділом – з ума не зійдеш. Ледачому животові й пиріг вадить. Робить, як мерзле горить. Іде воювать, а рушниці не хоче брать.
Ходить, як три дні не їв. У неряхи та непряхи нема доброї рубахи. Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти. Як до діла, то й спина заболіла.
Дожидатись долі, то не матимеш і льолі (сорочки). Як голодний, то їв би, а як наївся – спав би.