Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна. Бреше, як Сірко на вітер. Бреше й оком не моргне.
Бреше, як пише. Бреши, бреши, та знай кінець. Бреши, бреши, та знай лад. Як ступне, так і збрехне.
Як не брехне, так не дихне. Про те не бреше, чого не видума. Бреше, як вовну чеше. Хай побреше – йому легше.
Це той міст, що брехунів хапа за хвіст. Брехунові не ймуть віри, коли й правду каже. Він раз на рік правду каже, та й то кається. Він завжди правду каже, коли не бреше.
Так бреше, аж вуха в’януть. Так
Довго думав, та кругло й збрехав. У багатослів’ї не без пустослів’я. У брехуна язик і до вух дістає. Нехай бреше, аби не вкусив. Не подививсь у святці, та бух у дзвін.
Дзвону багато, а правди мало. Торохтить язиком, як об стіну горохом. Бреше й у землю не дивиться. Старий, як пес, а бреше, як цуценя. Це той, що одним пострілом сорок сім качок б’є.
Гуде, як вітер у порожній димар. Ти ближче до діла, а вона – про козу білу. Брехливий собака й на вітер гавкає.
Хто багато бреше, той багато божиться. Поневолі баба клянеться, коли бреше.