Прислів’я та приказки про брехливих

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна. Бреше, як Сірко на вітер. Бреше й оком не моргне.

Бреше, як пише. Бреши, бреши, та знай кінець. Бреши, бреши, та знай лад. Як ступне, так і збрехне.

Як не брехне, так не дихне. Про те не бреше, чого не видума. Бреше, як вовну чеше. Хай побреше – йому легше.

Це той міст, що брехунів хапа за хвіст. Брехунові не ймуть віри, коли й правду каже. Він раз на рік правду каже, та й то кається. Він завжди правду каже, коли не бреше.

Так бреше, аж вуха в’януть. Так

плутає, що й сам кінця не знайде. Так бреше, хоч святих винось і сам тікай. Люди набрехали, а нам віри не ймуть. Бреше, як по воді бреде.

Довго думав, та кругло й збрехав. У багатослів’ї не без пустослів’я. У брехуна язик і до вух дістає. Нехай бреше, аби не вкусив. Не подививсь у святці, та бух у дзвін.

Дзвону багато, а правди мало. Торохтить язиком, як об стіну горохом. Бреше й у землю не дивиться. Старий, як пес, а бреше, як цуценя. Це той, що одним пострілом сорок сім качок б’є.

Гуде, як вітер у порожній димар. Ти ближче до діла, а вона – про козу білу. Брехливий собака й на вітер гавкає.

Хто багато бреше, той багато божиться. Поневолі баба клянеться, коли бреше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Прислів’я та приказки про брехливих