Хто біди боїться, тому вона родич. Де має бути біда, там її не минеш. Біди й возом не об’їдеш. Біда ходить не по дереві, а по людях. Біда ходить не одна, а із собою ще й горе водить.
На кого чорт, на того й люди. Люди не чорти: не втечуть від біди. Біда на біді їде, бідою поганяє. Де біда не була, а до нас прийшла.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду. Від вовка тікав, а натрапив на ведмедя. Біда, як іде до кого в гості, то з собою й злидні бере. То не біда, що в житі лобода; ото біди, що ні жита, ні лободи. Горе – що море: ні перепливти, ні випить.
Горем
Від горя – хворість; від хворості – смерть. Морських топить море, а сухопутних душить горе. Чоловік – не камінь: терпить, терпить та й лусне. Не шукай лиха, воно тебе само знайде.
Тут поневолі будеш чухати потилицю. Горя не заїдають, а запити можна. Біда, як Велика слобода, а людей нема. У гіркої біди нема солодкої їди. Розбився глечик, прощай вода – пропади моя біда.
Чують, як пісні співаєм, а не чують, як вовками виємо. Купив дуду на свою біду,
Звались тільки з ніг, а за кулаками діло не стане. Од біди тікав, та на другу натрапив. Із вогню та в полум’я.
Ти од горя, а воно тобі назустріч. Ти од його спиною, а воно тебе рилом. Ти од горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. По горе не треба йти за море, його й дома вистачає. Набрався, як вівця реп’яхів.
Ударив бобра – не видать добра. Пішло діло на лад, що й сам йому рад. І сам тоне й других топить. Аршин на піджак, а два – на латки.
Купив лихо за свої гроші.