Один з найвідоміших добутків А. Блоку – поема “Дванадцять” – присвячене поетичному осмислению революційних подій. Прийом контрасту – улюблений прийом Блоку. У многих його добутках прекрасне вимальовано на тлі виродливого, витончене сусідить із грубим, містика з повсякденною реальністю.
Не змінив собі поет і у своїй непростій поемі. Контраст у поемі “Дванадцять” починається з “цветового рішення”: весь добуток, говорячи мовою жвавописи, витримано в трьох контрастних квітах – чорному, білому й червоному.
Першого
Ми бачимо лише чорне небо, чорні стовбури гвинтівок, червоні прапори й червону Катькину кров на білому снігу. Так ще красний вогонь “світової пожежі”, що збираються “роздути” революціонери. Твердість і різкість намальованої цими квітами картини подій тим більше впадає в око, що така палітра зовсім не характерна
Помістивши “бариню в каракулі” поруч із бурлакою й жебрачкою старушякий в одній строфі, Блок нагадав про прірву, разделяющей їх у соціумі.
Контрастує лихий частушечний ритм уривка: Як пішли наші хлопці В червоній гвардії служити – У червоній гвардії служити – Буйну голову скласти! З його похмурим змістом. Відразу й ” Горе-гірке, солодке життя”, і “рване пальтечко” з “австрійською рушницею”, що доповнюють контрастну картину революционной життя. Контраст становлять також настрій і репліки самих Дванадцяти й другорядних персонажів.
Вирішительние* нарочито голосні, що ступають д однієї них ведодому мети рівним, “державним” кроком, дванадцять патрульних проходять повз розгублену бабусю котораю “як курка, Який-Як перемотнулася через замет”, викликнувши, що “більшовики заженуть у труну”; мимо барини в каракулі, що скаржиться інший: “Уж ми пла розжарюй-плакали…
” – і незграбно падає; мимо “буржуя”, що зігнувся безмовним знаком питання; повз письменника, що говорять напівголосно: “Зрадники! Загинула Росія!”. Про що “убивається, плаче” бабуся? А бариня про кого плакала?
Про що молчцт “буржуй”?
І кого називает зрадниками письменник? Уже не про чи тім вони вболівають, до чого так упевнено прокладають шлях Дванадцять із бадьорим кличем “Уперед, робочий народ!”? Тільки цей клич луною віддається в пустельних вулицях, і одна луна йому вторить.
Тому що “Не чутно шуму міського, Над невською вежею тиша”, місто завмер, замість того, щоб привітати робочий народ. Але самийий разючийий прийом контрастуу – у самійій назвіі поемии, що змушє читачаа згадатити про дванадцят біблійних апостолів і зрівняти їх человеколюбие, духовність і самовідданість із жорстокістю, брутальністю й беззаконням нових апостолів. Контраст достигает кульмінації в загадковому фіналі поеми, коли крізь буру й розміряний, важкий “революцьонний” крок “ніжною ходою надхуртовинної” проходить “у білому віночку із троянд” Ісус Христос.
І відчувається, що ця легка хода переможе, переживе який завгодно тупіт чобіт, і цей віночок із троянд не зімне сталь гвинтівок, не торкне мороз. За допомогою прийому контрасту Блок підкреслив противоречивие настрою в суспільстві того часу, полярне сприйняття революційних подій різними людьми
(2 votes, average: 4.50 out of 5)