Із всіх героїв добутку в першу чергу привертають увагу читачів два образи: Тетяна Ларіна і Євгеній Онєгін. В образі Тетяни автор показав тип звичайної російської дівчини, провінційної панянки, позбавленої яких-небудь незвичайних чорт, але в той же час дивно привабливої. Вона вбрала в себе народну мораль, що вплинула на її думки, почуття й учинки. Автор говорить, що Тетяна зовсім не красуня:
Ні красою сестри своєї,
Ні свіжістю її рум’яної
Не залучила б вона очей.
И разом з тим, вона “безтурботною принадністю мила”, тому нічим
Страшні оповідання
Зимою в темряві ночей
Зачаровували більше серце їй.
И навіть її сон складається з образів стародавніх казок. Вона розуміє народні звичаї, народну культуру. У своїй сім’ї Тетяна росте самотньою дівчинкою, вона не грає з подругами, увесь час занурена у свої думки й переживання. Її хвилюють питання, відповіді на які вона знаходить у книгах:
Їй рано подобалися романи;
Вони
У романах, які вона читала, описувалися романтичні почуття, ідеальна, щира, світла любов. І дівчина вірила, що всі, про що пишуть у романах Ричардсон і Руссо – правда. Саме по добутках цих авторів Тетяна звикла судити про людей і відносини між ними. Вона була впевнена, що і їй має бути зустріти подібних людей, жити подібним життям.
Герой цих книг звичайно не схожий на інші. Це завжди шляхетний, здатний на подвиги людин. Саме таким і представляла Таня свого майбутнього обранця.
Не дивно, що, коли вона зустріла Євгенія Онєгіна, такого несхожого на знайомих їй молодих людей, то прийняла його за свій ідеал. Герої прочитаних нею книг
У єдиний образ облеклись,
В одному Онєгіні злилися.
Тетяна побачила в Євгенію того, хто призначений їй долею. Вона не сумнівається в тім, що він теж полюбить її. Тому суворе, різке пояснення Онєгіна, його зневага до її почуттів стає для дівчини несподіванкою. Її мрії розбиваються об жорстоку реальність, її герой виявляється зовсім не таким, яким вона його собі представляла.
Євгеній Онєгін розумний, шляхетний. Однак всі прекрасні якості його подавлені середовищем, у якій він виріс, почуття його збідніли, кращі якості душі він промотав, розтратив по дріб’язках. Не маючи можливості зайнятися цікавою справою, Євгеній нудьгував і проводив життя в одноманітних розвагах.
У колі столичних знайомих він не зустрів дівчини, здатної розбудити в його душі теперішнє глибоке почуття. І тому, приїхавши в Село й випробувавши мимовільне хвилювання, що викликала в його душі Тетяна, він гасить його в собі.
Тетяна усе менше розуміє свого обранця, його вчинки. І в улюблених романах вона не може відшукати відповідь. Виявившись у кабінеті Євгенія, читаючи його книги, дівчина, як їй здається, знаходить ключ до розуміння його вчинків. Їй відкривається інший світ, інші люди, у яких вона виявляє подібність із Онєгіним. І Тетяна робить помилковий висновок про причини цієї подібності:
Дивак сумний і небезпечний,
Созданье пекла иль небес,
Цей ангел, цей гордовитий біс,
Що ж він? Ужели подражанье,
Незначна примара…
Ці відкриття лише збільшують її безвихідне положення: вона не може розлюбити Євгенія, але переконана, що він не гідний її любові. Тепер їй стає байдужна її доля, і вона погоджується вийти заміж за людину, якого підібрали їй у чоловіки батьки. Таня стає знатною дамою, але сама не випробовує від цього задоволення й радості. Залишившись внутрішньо тої ж “простою дівою”, з колишніми прагненнями, вона рада віддати
Все це дрантя маскараду,
Весь цей блиск, і шум, і чад
За полицю книг, за дикий сад…
Зустрівши знову Онєгіна в Петербурзі, бачачи спаленіле в його душі почуття, вона починає розуміти, що він не таке вуж незначність, і усвідомить свою помилку:
А щастя було так можливо,
Так близько!..
Продовжуючи любити Євгенія, Тетяна вірить у можливе щастя, але свідомо відмовляється від нього: “…я іншому віддана, я буду століття йому вірна”. Щиросердечна шляхетність, почуття боргу бере гору над її любов’ю.
По ходу дії роману Онєгін і Тетяна змінилися, іншими стали їхнього почуття, відношення до життя й один одному. У Тетяни зникла її романтична мрійність, Євгеній позбувся від байдужості до простих людських радостей. І все-таки в цьому світі для них не існує можливості щастя. А винуваті багато в чому вони самі, їхні власні помилки, їхнє невміння знайти правильний шлях у житті. Ілюзії Тетяни й напускна байдужність Онєгіна перепинили їм шлях до щасливої любові
(2 votes, average: 4.00 out of 5)