Повість Камю “Сторонній”

“СТОРОННІЙ”. Повість була опублікована в 1942 році. Головний герой повісті дрібний службовець Мерсо, “романтикекзистенціаліст”. Він не бажає бути схожим на інших людей, не бажає підкорюватись життю “за модними каталогами”.

Сам автор зазначав, що сюжетом твору є “недовіра до формальної моральності”. Мерсо розірвав внутрішні зв’язки з суспільством, він живе з усвідомленням абсурдності буття, що і робить його “стороннім”, байдужим чужим цінностям і нормам суспільства. Мерсо належить іншому світу – світу природи.

Він

відчуває красу природного світу, а себе бачить часткою космічного пейзажу. Люди ж не розуміють його, Мерсо протиставлений усім “іншим”. Серед них – його мати та її “женишок”, його коханка Марі та сутенер Раймон, слідчий і священик, адвокати, судді та журналісти.

Повість Камю починається зі слів головного героя, що є і розповідачем: “Сьогодні померла мати”. Проте смерть не зворушує його, адже, на його думку, світ – абсурдний, в ньому немає ані Бога, ані сенсу. “Яке мені діло до смерті інших, до любові матері? Яке мені діло до Бога, до життя, що ми самі собі влаштовуємо, до долі, яку ми

вибираємо, коли мені уготовано однуєдинудолю…” Ця доля – смерть, яка неминуче очікує кожну людину.

Мерсо вірить лише в одну істину – істину смерті.

Майже безсвідомо Мерсо вбиває людину – араба, ворога “сутенера”, котрого герой називає “другом”. Він вистрілив у нього, просто підкоряючись рефлексові: араб вийняв ножа, на якому заблищало сонце, що й було, на думку Мерсо, причиною вбивства (“у всьому винне сонце”). Його судять, але по суті не за скоєний злочин, а за те, що він порушив загальноприйняті правили гри, за те, що він нехтує умовними формами стосунків у суспільстві, за те, що він є “стороннім”.

Камю ставить свого героя перед екзистенціальним вибором. Мерсо обирає свободу знати, що світ є абсурдним. Він відмовляється піти на компроміс, який йому пропонують судді, і приймає смерть. “Повість “Сторонній”, – як пише В. Триков, – мала шалений успіх і надовго увійшла до списку найбільш шанованих творів французької літератури XX ст.

Вона отримала високу оцінку критики. Показовим у цьому відношенні єдещо перебільшений схвальний відгук про твір французького критика Г. Пікона: “Якби через кілька століть залишилась тільки б ця коротка повість як свідоцтво про сучасну людину, то її було б цілком достатньо, як достатньо прочитати “Рене” Шатобріана, аби познайомитись із людиною епохи романтизму”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Повість Камю “Сторонній”