Спадщина Григорія Сковороди дуже різноманітно. Він залишив своїм нащадкам, тобто й нам у тому числі, прекрасні ліричні вірші й романси, філософські трактати, глибина змісту яких не досліджена повністю й дотепер, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять свою актуальність… Всі ці добутки мають надзвичайну художню й значеннєву цінність, і не менш мені подобаються байки Григорія Сковороди. До того, як у Росії почав свою діяльність Григорій Сковорода, байки ще толком не існувало.
Маю на увазі, що окремого жанру як такого не було, хоча
По-перше, байка – добуток алегоричне, тому алегорія повинна бути зрозумілої читачеві. Якщо уявити собі, що існує певний код, ключ, по якому читач розшифровує закладений у добутку підтекст, то для байок таким ключем є, безумовно, народний характер, особливий тип мислення. Крім того, ті самі тварини (а в байках, як ми пам’ятаємо, замість людей діють тварини, які й персоніфікують людські риси) у різних культурах могли позначати різне. Наприклад,
Тому невідкладна потреба в створенні українських байок була беззаперечною. Мені дуже подобається байка Г. Сковороди “Голова й Тулуб”. У ній письменник порівнює людей, які восхваляются зовнішнім, і тих, хто зрозумів неоціненність і важливість внутрішнього миру людини. Пихатий Тулуб восхваляется перед Головою своїм одягом, своїми розмірами й своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг і пиха не роблять людину людиною.
Як говорили древні римляне, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище внутрішніх, духовних. Цікавої здалася мені й байка “Жайворонки”, схожа по проблематиці
Говорить досвідчений Жайворонок: “Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає…” Про значення титулів (точніше майже повна відсутність того значення) розповідає нам байка “Олениха й Кабан”, у якій Кабан став бароном, однак залишився “свинею” – як у буквальному значенні, так і в переносному… Прекрасну філософську ідею праці Г. Сковорода виразив і в байці “Бджола й Шершень”. До появи байок Г. Сковороди в тодішній нашій літературі байки існували лише як елемент інших більших добутків.
Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їхня самобутність не викликала жодного сумніву!
У своїх байках Сковорода алегорично виражає основні ідеї своєї філософії: ідею праці, необхідність цінувати духовне вище матеріального, ідею самопізнання й духовного вдосконалювання людини, міркування, над проблемами виховання й самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх у такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? У першу чергу він мистецьки добирав сюжети для своїх байок.
В описах тварин, птахів, рослин, ми відразу ж довідаємося певні риси людського характеру, певні типи людей. Тому читач одержує відразу “два в одному”: і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одну він вкладає сюжет, у другу – мораль до цього сюжету, поясненню й підтвердженню, тих думок, що вже самі собою напрошуються в уважного читача.
Повчальну частину сам письменник назвав “сила”. І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищати людей, змінювати до кращого їхньої душі, виправляти їхні життєві принципи…
(2 votes, average: 3.00 out of 5)