У світогляді І. Вишенського боролись погляди релігійно-аскетичні і життєві, церковні і народні, традиційні і сучасні. “Іван Вишенський” – філософський твір на історичну тему про видатного письменника, мислителя і громадського діяча XVІІ століття. Його біографія і купа, ніхто навіть дати народження та смерті достовірно назвати не може. V молоді роки Вишенський вів життя, сповнене “палких людських пристрастей”.
Та, за припущенням І. Франка, у його житті трапилася, мабуть, незвичайна постать, яка так вплинула на нього, що він став
Там, на Афоні, він дотримувався суворого режиму, прийшов усі стадії аскета. Згодом став монастирським полімушником, пізніше – ченцем. Належав дп найбільш аскетичної групи ченців, був затворником, жив у певній ізоляції під оточуючих людей.
Постать мислителя, його світогляд найкраще розкриваються в його творчій діяльності. На думку І. Франка, він був найпрогресивнішим,
Передова людина свого часу, Вишенський любить український народ, виявляє готовність відстоювати його життєві інтереси, проголошує ідею соціальної рівності, мріє про той час, коли не буде бідних і багатих, засуджує гнобительську ішлітику польсько-шляхетської держави. З іншого боку, не вказує на шляхи боротьби з соціальною несправедливістю.
Суперечливим, на думку автора поеми, г. й той факт, що мислитель замість того, щоб брати участь в ідейно-політичній боротьбі на Батьківщині, обрав собі роль “добровільного вигнанця”, “затворни-ип-афоніта”, прирік себе на “самотність, фізичні й моральні муки”. У своїх творах (існує думка, що Вишенський розпочав творчу діяльність на Лфоні) письменник розвінчує католицьку церкву, одним із перших в українській полемічній літературі проголошує тезу про “папу-антихриста”, називає його деспотом, піддає критиці міркування католиків про чистилище, критично висловлюється про українських панів, які не захищають національно-релігійні права народу. Найбільшої сили гнів Вишенського набирає у викритті духовенства. Розвиваючи демократичні ідеали, письменник стає на захист православних монахів, але критика католицької церкви не була до кінця послідовною. Він не зміг розкрити корені католицького віровизнання.
Відсталими є погляди Івана Вишенського на освіту.
ОднаК, незважаючи на певні протиріччя у світогляді та поглядах, І. Вишенський є для нас “цінним і симпатичним” і завжди матиме місце в нашій літературі.