Веселий, ясний весняний ранок; горить на сході мало не половина неба червоним полум’ям. У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті, немов у снігу; зеленіє молода трава по майданах і берегах. Немов для свята, вирядилось і заквітчалося село. Ще було рано, а вже всі в селі повставали; старі, молоді, діти – всі вийшли на вигін до монополії виряджати в дорогу поселенців.
Не звичайний гук і гомін ярмарку – інший якийсь гомін, що ще здаля будить у людини смутний і хвилюючий настрій, щось поважне й журливе почувається в його
На вигоні, коло возів і на возах, стоять і сидять люди. Червоні, білі, блакитнг хустки й спідниці, чорні й сірі свитки, кудлаті голови – усе хвилювалось і ви – . . гравало проти сонця різнобарвними кольорами. Між – людьми видніються вози з усяким селянським добром: діжечками, скринями, плугами й усякими іншими домашніми речами.
Люди скупчуються гуртками коло возів. Хлопці й дівчата збились осторонь в окремий гурток і щось розмовляють собі. Коло возів, між купками людей, блищать на сонці чарки й пляшки з горілкою.
У кожного на лиці святковий і разом смутний настрій, очі сяють тихим блиском, лиця черво’ні, заплакані. Ревуть воли; то там, то там чути сумні пісні або жіноче голосіння, і над усім лунає співуча, голосна, глибоко пройнята щирістю мова. (С. Васильченко)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)