Мені здається, що описувати зовнішність моєї матусі я можу нескінченно довго: І все одно, мабуть, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не пропустивши.
Найпрекрасніше в ній – це її очі. Вони завжди мене гріють любов’ю й турботою. Їх сіро-зелений колір стає або світлішим (коли мама радісна та щаслива), або темнішим (коли вона стурбована або засмучена).
За маминими великими й виразними очима не відразу помічаєш інші риси обличчя. Але й вони теж дуже красиві: і усміхнені вуста, і рівний ніс, і тонкі брови. А її пишне світле
Немає, думаю, другої такої красуні!
Постать матусина струнка; ходить вона граціозно і легко. У мами середній зріст, але завдяки своїй красивій ході вона здається вищою за інших і най при вабливішою.
Я вже писала про красу маминих очей, з ними можуть посперечатися лише її руки. Вони такі ласкаві, м’які й охайні!
Коли вони доторкуються до мене, то немає найщасливішої людини, ніж я! А як я люблю дивитися на її довгі пальці, що однаково швидко пораються із хатньою роботою, і з важкими лікарськими справами (моя мама за фахом лікар).
Матуся дуже поважає спорт, тому має сильні ноги, швидку ходу і ставну фігуру. Я згодна, що зовнішність людини багато в чому залежить від її душі. А душа у моєї матусі прекрасна!
(2 votes, average: 4.50 out of 5)