Показ зрушень у селянській свідомості в оповіданні В. Винниченка “Солдатики!!”

“Салдатики!!” Замуштровані, покірні виконавці наказів командирів і самого царя, а все ж рідні, свої, вихідці із селян, робітників, бідняцькі, вдовині сини. Саме до них із криком душі звертається Явтух, ватажок сільської громади, герой оповідання В. Винниченка “Салдатики!!” І саме таку назву обирає автор для свого твору. Проживши все життя чесно, за законами християнської моралі, не зробивши нікому зла, Явтух не розуміє, як можна стріляти в безневинних, доведених нуждою та голодом до відчаю людей. І вважає, що в подібних випадках в інших

селах солдати “стріляли, бо не знали правди, а знатимуть – не стрілятимуть”.

Як не дивно, але цей досить наївний розрахунок селянина спрацьовує, хоч платити йому довелося за нього найвищою ціною – власним життям: “Явтух правду сказав: салдати не стріляли. Мирно й сумно побалакавши з селянами, вони тихо рушили назад, несучи за собою тіло вбитого начальника. А в другий бік верталися селяни з другим мертвим начальником – Явтухом”. Отже, сталася нечувана річ. Солдати не лише не виконали наказ офіцера стріляти в людей, а й не стали карати за смерть свого командира.

Тільки “мирно і сумно” побалакали,

погодившись, мабуть, що навкруги засіла неправда, яку треба знищити, а не допомагати їй. Адже селяни “ходили до пана Партнера в економію на роботу за 10 коп. в день, …їли в тиждень раз якесь вариво із самої води та двох-трьох картоплинок чоловік на п’ять, ховали мертвих десятками на день…” Пани ж тільки “їдять та п’ють” за них і не виконують заповідей Святого Письма, де сказано: “В поті лиця їж хліб”. Мужики ж допомагають їм неправду творити, за це й мучаться.

Переконливі слова Явтуха повели людей до панських амбарів забирати ними ж вирощене зерно, вивели за село зустрічати карателів. Селяни хотіли почути виправдання їхнім діям – і вони почули їх з уст свого лідера, та ще й підкріплені словами з найсвятішого – Біблії. Вони повірили Яв-тухові, погодилися зі словами прокламацій, що “той має право на землю, хто робить на ній”. І це було новим кроком у розвитку суспільного життя, зрушенням у селянській свідомості: вони – сила, за ними – правда й Боже Слово.

Та ворог ще сильний. Хоч “Партнера мов пришибло” і “він… сховався в покої і тихо сів на якийсь стілець, нічого, не чуючи”, однак швидко оговтався і поїхав викликати військо. Сильна у панів і машина придушення – армія. У сусідньому селі Кавунівці вбили трьох чоловіків, із наміром покарати бунтівників прийшли й до цього села. Тільки завдяки проникливому Явтуховому слову не відбулося велике кровопролиття.

Мабуть, після того, що сталося і солдати, і селяни вже не будуть такими, як були. Зерна сумніву в правильності свого життя і надії на краще вже посіяні. От тільки які сходи вони дадуть? В. Винниченко дав своєму творові підзаголовок: “Малюнок із селянських розрухів”.

Дійсно, розруха. Бо хіба це нормально, коли стріляють один в одного брати, громадяни однієї країни? Коли відчай веде людей на грабунок і коли втішають: “- Ет!.. Мовчи краще!.. І без твого плачу… тут… гірко… Стрілятимуть, то й стрілятимуть…

Однак з голоду здохла б… – Дітки ж у мене… – І дітки повитягувались би…” Письменник майстерно розкрив психологію натовпу, його стосунки з особистістю. Лідером стає той, хто найбільш упевнений, цілеспрямований, хто вірить у свою правоту. На нього ж падає і найбільший тягар відповідальності.

Явтухові він коштував життя!!! Отже, на мою думку, Володимир Винниченко в оповіданні “Салдатики!!” зобразив зрушення у свідомості тогочасних селян: від “покірливості і боязкого підлизування” – до усвідомлення своєї людської гідності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Показ зрушень у селянській свідомості в оповіданні В. Винниченка “Солдатики!!”