10 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ІV варіант
У творі М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” зображене життя гуцулів, тобто мешканців Карпат. Їхній побут, традиції, мова настільки відрізняються від побуту, традицій, мови інших українських селян, що може виникнути така думка, що гуцули належать до зовсім іншого народу. Але, швидше за все, цей дикий народ, що заховався десь у Карпатах і мало турбується проблемами іншого світу, багато зберіг і запам”ятав від наших спільних предків. Те, що побут гуцулів сильно відрізняється
Найбільшими ворогами для людей були ведмідь та вовки, які могли напасти на овець і роздерти їх. Для гуцула смерть маржинки, як на їхньому діалекті називалась худоба, була страшнішою від смерті близької людини.
Життя гуцулів проходило у горах поруч з худобою, і всі їх легенди були пов’язані з нею. Наприклад, Івась ще з дитинства знав, що у лісах повно лісовиків, які пасуть свою маржинку.
Його любов до Марічки була така велика, що він рятує її від чугайстра, який роздирав нявок на шматки. Умліваючи від утоми, Івась танцював з ним, щоб відверти його увагу від нявки. Йдучи на її крик, він зірвався у провалля. Цю оповідь можна сприймати, як фантастичну, але, мені здається, що це – просто видіння, викликане великим стражданням і болем. Гуцули не вірили у нечисту силу, знали, що вона насправді існує.
Це було так же природно, як існування ведмідя-“вуйка”. Вірили гуцули і у те, що нечиста сила є й у селах. Такими, наприклад, вважалися сусіди Палагни та Івана.
Хима перекидалася ввечері на білого пса та металася по сусідських загородах, шкодячи худобі. Це через неї, була впевнена Палагна, руда корова давала менше подою. Сусід Юра прирівнювався ними до Бога, бо тримав у своїх руках усі сили земні й небесні.
Палагна сама бачила, як одного разу він зупинив хмару, повернув її в інший бік від полів. Цікаво зображений у творі обряд похорону, у якому відбилися елементи християнські і язичницькі. Сумні позіхання і голосіння Палагни, що сприймалися не стільки як вираження реального горя, а як справжній твір мистецтва, змінюються на танці, пісні, сміх, залицяння.
Отже, М. Коцюбинський показав побут і вірування гуцулів ніби зсередини: він не описує їх, а перетворюється сам на гуцула, для якого арідник, щезник, нявка тощо – це справжня реальність, яка співіснує із людською. Тому все у творі виглядає природно, так, ніби воно відбувається насправді.