Харківщина – край, де спалахнув світильник мудрості непохитного воїна духу Григорія Сковороди. У Харкові жили і працювали незабутні Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, Л. Боровиковський, П. Гулак-Артемовський, М. Костомаров. Саме тут зароджувалась і література XX ст.: озвались світові П. Тичина, Остап Вишня, М. Ірчан, Лесь Курбас, В. Сосюра, І. Микитенко, Ю. Яновський… А чи можемо ми обминути імена харків’ян В. Мисика, І. Виргана, І. Муратова, Б. Чічібабіна? Загляньмо в минуле.
Університетська гірка. Звідси починався Харків. Але літературний Харків
Саме н території сучасної Харківщини 1185 року проходило військо новгород-сіверського князя Ігоря під час його походу проти половців. І, може, саме тут народжувались перші рядки безсмертного твору, який став гордістю слов’янських народів – “Слова о полку Ігоревім”.
Приміське селище Бабаї. Неподалік у лісі – криниця. Кажуть, що тій криниці понад 200 років і викопав її Г. С. Сковорода, викладач Харківського колегіуму.
Звідси лунало пристрасне слово письменника-філософа про честь, правду
Слово Сковороди, творча спадщина благотворно вплинули на подальший розвиток української науки та культури.
Мабуть, місту на Камі Пермі, що знаходиться в Передураллі, не снилося й не гадалося, що воно подарує українській літературі талановитого поета. Сам автор зазначає:
Світило сонце наді мною В далекій мирній ще Пермі… О сік берези у весняну пору! Як хмільно і пахучо він стіка!
Із щедрого рішучого струмка… Я пив його. Але із плином літ
Я інший сік для себе зауважив.
Р. Третьяков – син війни, тому він пише про “пропахле порохом дитинство” пропускаючи крізь своє серце і мозок все побачене і пережите:
І від жахів, що бачив, що серцем своїм відчував, Нервом кожним, крізь серце пророслим Дорослим ставав.
Я завжди відчуваю ясне, добре і ніжне, сповнене правдивої краси, без вишуканості й фальші – слово поета:
А я стою за тексти мужні: Хвала – так щира, бій – так бій. Слова, оголені і пружні, – Рідня поезії моїй.
Поет завжди у пошуках, в прагненні осмислення життя:
Я прагну в світ. Я прагну в океани. Я хочу кожним мускулом відчуть
Напруження земних меридіанів.
Р. Третьяков закоханий у наше місто, людей. У “Пісні про Харків” він оспівує “робітниче добросердеє місто”.
У неспокої ти щохвилини, Бо на вахті стоїш трудовій, Слався ж, місто моє, тополине,
Зачарований Харкове мій.
На жаль, пішов уже з життя поет… Але поетичне слово Робер-та Третьякова не забудеться, бо його поезія актуальна, прониклива, щира.