Поет – друг і захисник народу (За поемою “Давня казка”)

Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”.

Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь.

А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і

несправедливість, намагався зброєю сміху його полегшити.

Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:

Чи блакитна кров поллється,

Як пробити пану груди?

Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми

піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в’язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах:

І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.

Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Поет – друг і захисник народу (За поемою “Давня казка”)