Чи пам’ятаєте ви Порфирія Володимировича Головльова, героя роману М. Є. Салтикова-Щедріна “Пани Головльови”? Брати називали його ще Іудушкою, а був він створінням святенницьким, лицемірним і сіяв навколо себе зло. То чому ж саме Іудушкою називали його?
Хто такий Іуда?
Знаємо ми про нього все з тих же біблійних міфів, які називають це ім’я серед дванадцяти апостолів. Слово “апостол” грецьке, означає “посланець”. Так у перші віки християнства налипали мандрівних проповідників, організаторів християнських общин, авторів
Він, людина заздрісна, жадібна і зла, продав Ісуса Христа – свого вчителя – за тридцять срібняків іудейським первосвященикам.
Доповнюють образ і особу цього “батька” усіх зрадників на”землі такі промовисті подробиці. На тайній вечері Ісус сказав: “Один із вас зрадить мене” – і подав Іуді шматок хліба; проте Іуда не залишив думки про зраду. Тоді Ісус промовив: “Що робиш, роби скоріше”.
Він привів сторожу в сад, де молився Ісус з учнями, підійшов до нього і поцілував, хоч міг просто вказати його. Ісуса схопили, засудили до смертної кари і розіп’яли. Лише тоді Іуда розкаявся, віддав назад свої срібняки, та, не витримавши мук совісті, повісився.
У переносному значенні Іуда – зрадник, лицемір; Іудин &;#8216;поцілунок – вчинок людини, що прикриває’ облесливістю свою зраду. Крилаті вислови, пов’язані з біблійною оповіддю про Іуду Іскаріота, уживаються і в розмовній мові з різко негативним, осудливим значенням. (А. Коваль.)