I. Реальні образи у поемах Т. Шевченка. (Багато щирих і правдивих образів зібрав у своїй творчості великий Кобзар. У поемах “Катерина”, “Наймичка”, “Сова” він повністю приділив увагу українському народному побуту.)
II. Жіноча доля у побутових поемах Шевченка.
1. Понівечена молодість у поемі “Катерина”. (У поемі “Катерина” поет дав сумну картину недолі українських дівчат, красу і молодість яких занапащували різні пройдисвіти. Цю поему Шевченко присвятив російському поетові, якого дуже поважав,,В. Жуковському. Історія
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Та недовго тривало кохання і зустрічі при яснім місяці. Катерину знеславив російський офіцер і покинув. Вона ж мусила залишити батьківський дім та йти на Московщину шукати колишнього милого.
Довго блукала, потерпаючи від принижень, а коли нарешті знайшла, він відцурався її. З розпуки Катерина кинулася у воду, полишивши маленького сина. Нещаслива доля чекала на сироту. Став він поводирем сліпого бандуриста.
А коли, не відаючи того,
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люди на світі –
Сріблом-золотом сяють;
Здається, панують,
А долі не знають,
Ні долі, ні волі!..)
2. Звеличення матері у поемі “Наймичка”. (У порівнянні з поемою “Катерина” поема “Наймичка” має вищий ідейний рівень і більш художньо завершена. Героїня поеми у своїй материнській любові, повній особистого самовідречення й посвяти, досягає вершин справжнього героїзму. Бідна дівчина, народивши сина, раннім ранком, оповитим туманом, підкидає дитя багатим бездітним господарям – Трохимові та Насті. Дитя принесло в їхній дім радість.
А незабаром щасливе подружжя взяло собі за наймичку Ганну, не відаючи, що вона є матір’ю дитини. Наймичка виявилася слухняною і працьовитою, особливо піклувалася про дитину:
А коло дитини
Так і пада, ніби мати;
В будень і в неділю
Голівоньку йому змиє
Й сорочечку білу
Що день божий надіває.
Грається, співає…
Ганна весь вік карається у чужій хаті, не відкриває синові правди, аби тільки бути поруч зі своєю кровинкою, опікуватися його долею. Лише на ворозі смерті в глибоко зворушливих словах вона відкриває Маркові таємницю. Зворушує і позиція автора: спокійним, врівноваженим тоном, з великою біблійною простотою описав поет безмірну материнську любов. Хуторянський ідилічний спокій доповнений гарними образами і співучою рідною мовою.)
III. Незабутні жіночі образи в поезії Т. Шевченка. (Михайло Стельмах написав про видатного земляка: “І досі неперевершеними в нашій літературі залишаються жіночі образи Шевченка, і досі над рядками про окрадене кохання, знедолене материнство тремтять чисті сльози на віях наших сучасників”.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)