Заздрить недруг настільки чудовій долі. Але волхви вважалися провісниками вищої волі й вони напророкували Олегу страшну загадкову смерть. Не в бої, що було б не дивно, тільки “і пращ, і стріла, і лукавий кинджал Щадять переможця роки”, а “від коня свого”. Олег дуже любив свого коня, той, “чуючи панську волю, Те смирний коштує під стрілами ворогів, То мчиться по лайливому полю. І холод, і січа йому нічого…” Кінь був для Олега найближчий і відданим іншому, але все-таки князь вирішує з ним розстатися.
Незабаром він довідається,
Ми вже міркували у творі по повісті Пушкіна”Заметіль” про те, що поет вірив у фатальні обставини, у невідворотну зумовленість подій у світі, іменовану фаталізмом.
Так мудро поводяться люди, які, по-перше, не бояться смерті й не сприймають її як покарання за щось, а, по-друге, розуміють, що якщо князеві Олегу призначено було вмерти, ніхто з людей нічого не міг скасувати. Тому що такі питання вирішують на небесах