Пісня про віщого Олега

Пісня про віщого Олега …приймеш ти смерть від коня свого. А. С. Пушкін. “Пісня про віщого Олега” З літописів відомо, що на початку X століття в Києві царював князь Олег. Він здійснив вдалий похід на Царград, уклав з Візантією вигідний для російських купців торговельний договір. У відповідь на набіги кочових племен зі сходу Олег зі своїм військом зробив великий похід в бік Каспійського моря й розправився з хазарами.

Народ складав про бойові походи й самого Олега легенди, билини, казки, пісні. У народних переказах Олег зображується чарівником,

що вміє обернутися звіром і птахом, і навіть маленькою мурахою. Про нього оповідається як про розумного воїна, що зумів перехитрити греків, які закрили ланцюгами Босфорську протоку, а Олег, поставивши човни на колеса, під’їхав до самого міста Царграда. У народі Олега називали віщим за те, що він багато знав, був мудрим князем, умів пророкувати майбутнє.

Олександр Сергійович Пушкін цікавився історією Російської держави. Він читав літописи, вивчав архіви. Поет добре знав народну творчість, і, напевно, йому були відомі легенди про князя Олега. “Пісня про віщого Олега” О. С. Пушкіна дуже схожа-на народну

билину. О. С. Пушкін розповідає про князя Олега як про билинного богатиря. Йому покірні води й суша, його щит висить на воротах Царграда, його бояться і йому заздрять недруги, “і пращ, і стріла, і лукавий кинджал” не можуть нанести йому ран.

Поет розповідає легенду про те, як, вертаючись із походу, Олег зустрів чарівника. У відповідь на питання князя “…чи скоро, на радість сусідів-ворогів, могильної засиплюся землею?” чарівник відповів: “…приймеш ти смерть від коня свого”. В Олега був дуже гарний кінь, що багато разів рятував йому життя під час боїв. Князь називав його товаришем, вірним другом, вірним слугою.

Коли Олег почув пророкування чарівника, він вирішив розлучитися з конем і наказав відвести коня в луки й добре за ним доглядати. Олег думав, що так він зуміє уникнути своєї смерті. Пройшло багато років.

Було багато походів, битв. Князь Олег не загинув. Під час одного бенкету Олег згадав про свого старого бойового друга – коня. Йому сказали, що кінь уже помер. Олег розсердився: даремно він повірив тоді чарівникові й розстався з улюбленим конем.

Він захотів побачити кості коня й разом з гостями пішов на берег Дніпра. Там він ногою “на череп коня наступив і мовив: “Спи, друг самотній! Твій старий хазяїн тебе пережив”. Але в цей момент із черепа коня виповзла змія, оповилася навколо ніг і вжалила князя. Так збулося пророкування чарівника.

У літописах немає відомостей про те, як насправді помер князь Олег. Легенда про Олега, так мальовниче оповідана О. С. Пушкіним у формі стародавньої пісні, стає схожою на правду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Пісня про віщого Олега