ПІСНІ

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА – ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ ЛЮДСТВА

ПІСНІ

Це народна історія, яскрава, сповнена барвистості й істини.”

Вони с пам’ятником минулому.

Микола Гоголь

Особливе місце у фольклорі народів світу посідають пісні, у яких поєдналися особливості словесного та музичного мистецтва. Це твори, призначені для співу, у них знайшли відтворення думки, мрії та почуття людей. Пісенний жанр тісно пов’язаний зі звичаями та обрядами народів.

Пісня – вірний супутник людини впродовж її життя. Радість і сум, кохання та історія,

життя і смерть, природа і праця – усі ці аспекти людського буття відображені в народних піснях. За словами М. Гоголя, народна пісня – це народна історія, жива, яскрава, сповнена барвами, істина, яка розкриває все життя народу”.

За змістом народні пісні поділяються на історичні (у них відображено історичні події), обрядові (пов’язані з обрядами та традиціями), календарні (пов’язані з певними природними циклами, календарними датами), ліричні (у яких знайшли відтворення емоції й почуття людей у різні періоди життя, у тому числі колискові, жартівливі тощо) та ін.

За зразком фольклорних пісень письменники

стали створювати літературні пісні, багато з яких стали сприйматися як зразки усної народної творчості (вірші Г. Гейне, А. Міцкевича, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся та ін,). Літературний жанр пісні нерідко втрачає музичний супровід, існуючи в суто словесній формі, але музичність притаманна самій формі таких творів.

Пісня (як жанр фольклору) – словесно-музичний твір, призначений для співу, що відображає почуття й переживання людини.

Характерні ознаки пісні;

– настанова на вираження внутрішнього стану особистості, її переживання якоїсь події, людських почуттів;

– емоційність;

– віршована форма;

– повторюваність окремих елементів (наприклад, початку, приспіву тощо);

– виразний ритм;

– музичність звучання;

– проста синтаксична будова (зачин, основна частина, кінцівка).

Танцюй для татка,

Моє дитятко;

Танцюй для татка, моє ягнятко!

Матимеш рибку

І хліба скибку,

Як вернеться човен мій із морів.

Танцюй для татка.

Моє дитятко;

Для татка – танець, для мами – спів.

Матимеш стрічку

І рукавичку,

Бо вже вернувсь мій човен з морів.

(Переклад Володимира Марача)

Кицько моя, кицько моя,

Кігтик сталевий,

Де ти сьогодні була? –

У королеви.

Кицько моя, кицько моя,

Що там робила? –

В залі під кріслом її

Мишку зловила.

(Переклад Володимира Марача)

Співаймо про шість пенсів1,

Що я для вас беріг;

Двадцять чотири зяблики

Ми запекли в пиріг.

Як стали його їсти,

Почувсь пташиний спів;

Таких делікатесів

І сам король не їв.

Король був у скарбниці,

Він рахував там гроші,

А королева в спальні

Купалась у розкоші.

Служниця ж у той час

В саду гуляла боса,

Як зяблик прилетів

І їй склював півноса.

(Переклад Володимира Марача)

У Великій Британії, яка є морською державою, здавна були поширені пісні про моряків, їхні мандри та повернення додому. Британці дуже пишаються тим, що в них править королівська династія. Тому пісні, пов’язані з королевою і королем, діти співають змалку.

Пісня про кицьку, яка потрапила до королівського двору, – одна з них.

Пісні про шість пенсів є традиційними в британському фольклорі. Саме шість пенсів подорожуючі завжди брали на щастя, а нареченій їх клали в черевичок на вдале заміжжя. У пісні йдеться і про зябликів, які вилітають із королівського пирога.

Насправді, у давні часи був такий рецепт у королівських кухарів, коли на початку застілля на подив усім гостям з пирога вилітали живі птахи.

Робота з текстом

1. Розкрийте основну тему кожної пісні.

2. Які почуття, емоції втілено в цих творах?

3. Знайдіть у піснях повтори.

4. Знайдіть в англійських піснях приклади народного гумору.

1 Пенс – розмінна монета у Великій Британії.

Це народна історія, яскрава, сповнена барвистості й істини.”

Вони с пам’ятником минулому.

Микола Гоголь

Особливе місце у фольклорі народів світу посідають пісні, у яких поєдналися особливості словесного та музичного мистецтва. Це твори, призначені для співу, у них знайшли відтворення думки, мрії та почуття людей. Пісенний жанр тісно пов’язаний зі звичаями та обрядами народів. Пісня – вірний супутник людини впродовж її життя.

Радість і сум, кохання та історія, життя і смерть, природа і праця – усі ці аспекти людського буття відображені в народних піснях. За словами М. Гоголя, народна пісня – це народна історія, жива, яскрава, сповнена барвами, істина, яка розкриває все життя народу”.

За змістом народні пісні поділяються на історичні (у них відображено історичні події), обрядові (пов’язані з обрядами та традиціями), календарні (пов’язані з певними природними циклами, календарними датами), ліричні (у яких знайшли відтворення емоції й почуття людей у різні періоди життя, у тому числі колискові, жартівливі тощо) та ін.

За зразком фольклорних пісень письменники стали створювати літературні пісні, багато з яких стали сприйматися як зразки усної народної творчості (вірші Г. Гейне, А. Міцкевича, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся та ін,). Літературний жанр пісні нерідко втрачає музичний супровід, існуючи в суто словесній формі, але музичність притаманна самій формі таких творів.

Пісня (як жанр фольклору) – словесно-музичний твір, призначений для співу, що відображає почуття й переживання людини.

Характерні ознаки пісні;

– настанова на вираження внутрішнього стану особистості, її переживання якоїсь події, людських почуттів;

– емоційність;

– віршована форма;

– повторюваність окремих елементів (наприклад, початку, приспіву тощо);

– виразний ритм;

– музичність звучання;

– проста синтаксична будова (зачин, основна частина, кінцівка).

Танцюй для татка,

Моє дитятко;

Танцюй для татка, моє ягнятко!

Матимеш рибку

І хліба скибку,

Як вернеться човен мій із морів.

Танцюй для татка.

Моє дитятко;

Для татка – танець, для мами – спів.

Матимеш стрічку

І рукавичку,

Бо вже вернувсь мій човен з морів.

(Переклад Володимира Марача)

Кицько моя, кицько моя,

Кігтик сталевий,

Де ти сьогодні була? –

У королеви.

Кицько моя, кицько моя,

Що там робила? –

В залі під кріслом її

Мишку зловила.

(Переклад Володимира Марача)

Співаймо про шість пенсів1,

Що я для вас беріг;

Двадцять чотири зяблики

Ми запекли в пиріг.

Як стали його їсти,

Почувсь пташиний спів;

Таких делікатесів

І сам король не їв.

Король був у скарбниці,

Він рахував там гроші,

А королева в спальні

Купалась у розкоші.

Служниця ж у той час

В саду гуляла боса,

Як зяблик прилетів

І їй склював півноса.

(Переклад Володимира Марача)

У Великій Британії, яка є морською державою, здавна були поширені пісні про моряків, їхні мандри та повернення додому. Британці дуже пишаються тим, що в них править королівська династія. Тому пісні, пов’язані з королевою і королем, діти співають змалку.

Пісня про кицьку, яка потрапила до королівського двору, – одна з них.

Пісні про шість пенсів є традиційними в британському фольклорі. Саме шість пенсів подорожуючі завжди брали на щастя, а нареченій їх клали в черевичок на вдале заміжжя. У пісні йдеться і про зябликів, які вилітають із королівського пирога.

Насправді, у давні часи був такий рецепт у королівських кухарів, коли на початку застілля на подив усім гостям з пирога вилітали живі птахи.

Робота з текстом

1. Розкрийте основну тему кожної пісні.

2. Які почуття, емоції втілено в цих творах?

3. Знайдіть у піснях повтори.

4. Знайдіть в англійських піснях приклади народного гумору.

1 Пенс – розмінна монета у Великій Британії.