Достигають яблука-ранети. Рання осінь листя золотить. Гарний хлопець з іншої планети, Може, завтра в гості залетить. Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою “гарний хлопець” підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.
Діло звичне – міжпланетні мандри. Усміхнеться, зніме свій шолом. Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри, Твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: – Є у вас поети? Як по-марсіанськи – макогін? Знаєш, там туманність Андромеди, Хай не йде так часто на обгін.
Поетеса використовує
Планетарно синіми очима Про безмежний космос розповість. Прийдуть люди з ним погомоніти, Хлібом-сіллю я їх пригощу. Передам йому для Береніки Білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті, Розкажу, як звуться журавлі. Хай посіє в себе на планеті Жменьку слів із нашої землі. Метафоричний зворот “посіє в себе на планеті / жменьку слів із нашої землі” означає побажання авторіаі вивчати її чарівну рідну мову не лише на Землі, а навіть на іншій планеті.
Апарат космічний загуркоче, Пропливе смарагдовий кортеж… – Добре, я коли-небудь заскочу. Ти в якій галактиці живеш?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)