Я підтримую думку відомого німецького філософа. Так, Формування людини як особистості з високим інтелектуальним рівнем, як яскравої творчої індивідуальності неможливе без досконалого володіння мовою. Саме в мові закодовано інтелект тієї чи іншої нації, адже Мова є скарбницею її духовних надбань, досвіду, праці, Творчості попередніх поколінь.
Свідченням цього є слова Панаса Мирного зі статті “Рідна мова”: “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця,
Джерела духовності – в народі, а отже, і в його мові. З досвіду знаємо, що людина, яка розмовляє суржиком – недоладною сумішшю залишків давнього, батьківського, з чужим, – є недалекою, схожою на людину, позбавлену чистого повітря, бо спотворена мова робить мислення людини примітивним. Таку людину ніколи й ніхто не поважатиме.
Проте багата, чиста, правильна мова людини свідчить про Високий інтелектуальний рівень, інтелігентність, внутрішнє благородство душі. Знаємо, мова є основною формою національної культури.
Мудро зауважено, що свою мову треба вчити усе життя: Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Кобзареві слова актуальні повсякчас, оскільки їх адресовано “і живим, і ненарожденним”. Отже, Мова людини є віддзеркаленням її інтелекту, рівня освіти, багатства душі, а це підтверджує думку Л. Фейербаха, що мова є критерієм того, на якому рівні перебуває людська культура. (246 слів)