У класній кімнаті великого поміщицького будинку за столом сиділи вчитель Петро Петрович та малий панич, якого він готував” до вступу в гімназію. Хлопчик старанно виводив цифри, вмочаючи загострене гусяче перо у масивну бронзову чорнильницю. Раптом у відчинене вікно долинув болісний зойк, що відразу ж перетворився на жахливий лемент.
Молодий учитель підійшов до вікна. Хто це кричить? – запитав він у жінки, що полола квіти.
– Кухаря батожать на стайні.
– За що?
– За сніданком панові здалося, що страви пересолені.
–
– Так пан був сердитий, бо вчора посварився з пашею.
– А на тому тижні кухаря били за те, що панові здалося, ніби страви недосолені.
Тоді пан з міста приїхав чогось розлючений.
Молодий учитель нервово заходив по кімнаті. Вранці пан побив свого слугу, бо йому здалося, що черевики недобре вичищені. А пані пещеними ручками била по щоках покоївку, бо знайшла на випрасуваній сукні зморшку. ї так щодня: за найменшу провину чи й без неї – лайки та побої.
А на полі кріпаки падають від утоми, і ланові підводять їх канчуками. Ці панські посіпаки
Таке ж становище і в його рідному селі Городищі на Київщині, і по всій Україні, по всій Росії. Бо за законами імперії
Пан мав повну владу над кріпаками: може їх визискувати, забирати їхнє майно, засилати на каторгу чи в солдати, катувати, навіть убити. І нікуди, нікому кріпак не може поскаржитись, бо сам цар – найбільший поміщик-кріпосник у державі. Від нього йдуть ці закони.
Передові люди вважали, що кріпацтво – лад несправедливий, і закликали до боротьби з ним. Уряд переслідував цих людей, ув’язнював, засилав на каторгу. Але вільну думку не задушиш,- вона ширилася в народі, серед інтелігенції.
Поневолені селяни часто повставали проти гнобителів, убивали їх, палили маєтки. Однак це були ще поодинокі вибухи народного гніву. Більшість кріпаків покірно страждала в неволі.
Гулак-Артемовський засуджував надмірну жорстокість і свавілля поміщиків, щиро обурювався проти будь-якої несправедливості. Та й сам він був на становищі слуги, а тому не раз доводилося вислуховувати догани пана за кожну кляксу, помилку, недбало написану літеру в зошиті учня.
Скоріше б з цього пекла! У Петра Петровича була заповітна мрія ще з часів навчання на богословському факультеті Київської академії1 – вступити до Харківського університету. Тому він і не став попом, а пішов учительською стежкою. Але за навчання потрібно було платити, і на прожиття ж треба.
У нього, сина бідного сільського священика, не було іншого джерела прибутку, як власна праця.
Через якийсь час Гулак-Артемовський переїхав до Харкова, де вчителював у приватних школах.
У місті на панських дворищах життя кріпаків було не кращим, ніж у селі. Важкі враження від навколишньої дійсності не давали спокою, ятрили молоду душу, викликали протест. Але прямо висловлювати свої думки було небезпечно. І початкуючий письменник звернувся до жанру байки: він був обдаровання байкарським талантом. У роки вчителювання Гулак-Артемовський написав байку “Пан та Собака”, в якій гостро засудив самодурство й жорстокість поміщиків, підніс
І Київська академія – перший на Україні та Східній Європі вищий навчальний заклад, заснований у 1032 році. Це був визначний освітній і культурний центр, важливий осередок боротьби проти національного й соціального гноблення українського народу. Прагнучи задушити українську культуру, царський уряд у 1819 році перетворив цей загальноосвітній заклад на Духовну академію. голос на захист уярмлених селян.
Вик єт, овуючи засоби алегорії, письменник у творі “Дві жташки в клітці” доводив, що свобода дорожча й миліша людині за неволю, навіть “ласу” (тобто матеріально забезпечену). Ці твори Гулака-Артеиовсько-го були виявом високої громадянської мужності.
У 1817 році Гулак-Артемовський став вільним слухачем Харківського університету, а наприкінці року, продовжуючи вчитися, почав викладати польську мову в цьому ж навчальному закладі. Університет він закінчив достроково, успішно захистив магістерську дисертацію1, викладав студентам історію, був деканом, потім ректором. Вийшовши на пенсію, працював спочатку в Харківському, а згодом – у Полтавському інституті шляхетних дівчат. Педагогічна робота й адміністративні обов’язки залишали мало часу для літературної творчості”
Після розгрому декабристів царизм жорстоко переслідував будь-які прояви політичних і культурних рухів, найменший соціальний протест селянства та інтелігенції. Під впливом цих умов і в міру просування по службі у світогляді Гулака-Арте-мовського починають переважати консервативні тенденції…
Проте Гулак-Артемовський до кінця життя стежив за розвитком літератури, захоплено зустрів “Кобзар” Т. Шевченка, вихід українською мовою журналів та альманахів, мав намір укласти словник рідної мови.
Творчий доробок Гулака-Артемовського українською мовою невеликий: кілька байок, притч, віршованих і прозових послань (“суплік”), переклади та переспіви кращих творів світової літератури. Писав він і російською мовою. Частина його творів до нас не дійшла, бо в свій час вони не були надруковані, а пізніше рукописи їх загубилися.
Гулак-Артемовський добре знав побут, звичаї, повір’я народу, живу розмовну мову і фольклор, скарбницю яких щедра використовував у своїй творчості. Кращі його твори для свого часу мали новаторський характер як за змістом, так і за формою. Найбільша заслуга письменника в тому, що він став на захист поневоленого селянства, одним з перших утверджував в українській літературі народну мову.
1. Розкажіть про основні факти з’життя П. Гулака-Артемовського.
2. Поясніть, як під впливом обставин (походження, суспільного становища, вражень від навколишньої дійсності, суспільних ідой часу) формувалися політичні погляди письменника в молоді роки.
3. Коли він почав писати байки? Чиї інтереси в них захищав?
1 Магістерська дисертація – наукзва праця, захист якої
Надавав її автору нижчу вчену ступінь – магістра.
4. Пригадайте, чему явяншлися переконання Тудажа-Артемввськег© в зрілому віці.
5. Поясніть, у чвму колягав найбільша цшнієть йвгв висьменницької
Діяльності.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)