Цитата: Один багатий удівець одружився вдруге з удовою, такою чванливою та гордовитою, якої, відколи світ світом, ніхто й не бачив. Вона мала двох дочок, теж чванливих і гордовитих. А в чоловіка була своя дочка, надзвичайно добра та ніжна – уся в матір, найкращу жінку в світі… Не встигли відсвяткувати весілля, як мачуха вже показала свою лиху вдачу.
Вона зненавиділа пасербицю за її красу, бо поряд з нею її власні дочки здавалися ще огиднішими. Отож мачуха й загадувала дівчині робити найбруднішу роботу в домі: мити посуд, прати одежу, прибирати
Та навіть у лахмітті та попелі Попелюшка була куди гарніша за своїх сестер, хоч ті й ходили в пишних шатах. Якось син короля, молодий і гожий принц, улаштував бал і запросив на нього всіх знатних людей королівства. Наші дві панночки теж дістали запрошення, бо їх мали за знатних осіб у тій країні.
А Попелюшці додалося роботи – прати й прасувати білизну для сестер, крохмалити їм комірці та манжети. Аж ось щаслива
Коли ж карета зникла з очей, дівчина сіла на ганку й гірко заплакала. Раптом з’явилася її хрещена мати – чарівниця. Побачивши, що дівчина вмивається сльозами, вона спитала: – Що сталося? – Я хотіла б… хотіла б… – сказала Попелюшка й заплакала так гірко, що не могла більше вимовити й слова.
– Ти хотіла б поїхати на бал, авжеж? – спитала чарівниця. – Авжеж! – відповіла Попелюшка, схлипуючи. – Дуже, дуже хотіла б. – Не плач, усе буде добре, – мовила чарівниця. – Якщо ти будеш слухняною дівчинкою, я зроблю так, що ти поїдеш туди. Переказ: Своєю чарівною паличкою чарівниця перетворила гарбуз на карету, шістьох мишей – на коней, щура – на кучера-вусаня, шістьох ящірок – на лакеїв у строкатих лівреях, а стару сукню – на розкішну, гаптовану сріблом і самоцвітами.
Цитата: Ще дала чарівниця дівчині пару соболевих черевичків, таких гарненьких та ловких, що кращих не було ні в кого у світі. Рада та весела, сіла Попелюшка в карету. На прощання хрещена мати наказала їй над усе пам’ятати, що вона може бути на балу тільки до півночі, бо опівночі всі чари зникають: карета знову стане гарбузом, коні – мишами, лакеї – ящірками, кучер – щуром, а її розкішна сукня – старенькою дранкою.
Попелюшка пообіцяла, що так і зробить”. Переказ: Всі на балу були вражені чарівною незнайомкою. Цитата:
А Попелюшка сіла біла своїх сестер, привітно розмовляла з ними й почастувала їх апельсинами та лимонами, якими пригостив її принц. Вони дуже здивувалися з такої люб’язності, бо не впізнали Попелюшку і сприймали її як невідому принцесу. Переказ:
Раптом Попелюшка почула, що годинник вибив без чверті дванадцяту. Вона ввічливо попрощалася з гостями і зникла так швидко, що ніхто не встиг її затримати. Повернувшись додому, дівчина палко подякувала своїй хрещеній матері і сказала, що дуже хотіла б завтра знову поїхати на бал, бо принц запросив її. Чарівниця погодилася.
На другий день сестри знову поїхали на бал, і Попелюшка теж, вбрана цього разу ще розкішніше. Принц не відходив од неї ні на хвилину і раз у раз говорив їй ніжні слова. Дівчині було так хороше, і вона так щиро веселилася, що геть забула про наказ хрещеної матері, їй здавалося – до півночі ще чекати й чекати, аж раптом годинник почав бити дванадцять. Попелюшка схопилася з місця й побігла з легкістю лісової кізки. Принц кинувся за нею, але марно.
На сходах Попелюшка загубила один зі своїх соболевих черевичків, і принц шанобливо підібрав його. За кілька днів він звелів привселюдно, під звуки фанфар, оголосити, що одружиться з тією дівчиною, на яку прийдеться соболевий черевичок. Нарешті принесли черевичок і Попелющиним сестрам. Та що вони не робили, як не старалися – не взули черевичка, бо він не налазив на їхні ноги. Цитата:
Тоді Попелюшка, яка одразу впізнала свій черевичок, сказала, сміючись: – А дайте-но й мені поміряти – може, на мене налізе? Сестри зареготали й почали глузувати з неї. Але принців посланець пильно глянув на Попелюшку, побачив, яка вона гарна і сказав: – Так, хай і вона спробує – адже мені наказано міряти черевичок усім дівчатам. І диво! – черевичок узувся так швидко та легко, ніби ніжка тільки того й чекала.
Сестри здивувалися, але коли. Попелюшка вийняла з кишені другий такий черевичок і наділа на другу ніжку, вони аж уклякли на місці. Раптом з’явилася чарівниця, доторкнулася своєю паличкою до Попелюшчиного вбрання, і воно перетворилося на прегарну сукню ще розкішнішу, ніж та, у якій дівчина була на балу. Сестри впізнали в Попелюшці ту красуню, що приїздила в королівський палац. Вони кинулися їй до ніг і благали вибачити за те, що зле з нею поводились і кривдили її.
Попелюшка підвела сестер і сказала, що вибачає їм од щирого серця і просить наперед завжди її любити. Потім Попелюшку повезли до палацу, і принц побачив, що вона ще краща, ніж раніше. За кілька днів відгуляли весілля.
А Попелюшка, така ж добра, як і вродлива, узяла сестер у палац і незабаром оддала їх заміж за двох молодих вельмож”. Коментар У казці “Попелюшка, або Соболевий черевичок” піднімаються мотиви і проблеми, що є актуальними і для окремої людини, і для людства у всі часи, – незаслужені страждання, несправедливість, повага до працелюбства, високих моральних якостей (доброти, щирості, порядності, всепрощення). Шарль Перро вирішив узути героїню в черевички з найкоштовнішого хутра у середньовічній Європі.
А оскільки соболеве хутро і кришталь, скло збігалися у вимові тогочасної Франції, перекладачі переплутали слова і “примусили” Попелюшку танцювати не в рідкісних для них соболевих, а більш прийнятних кришталевих черевичках.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)