Масовий перехід українців до християнства стався за часів Володимира Великого в 988 році. Насправді ж звертатись до цієї релігії наші пращури почали ще за кілька десятиліть до дати прийняття християнства Руссю.
Що ж було в Київській Русі до прийняття православ’я? Наші предки були язичниками. Вони вірили в багатьох богів. Найголовнішим з них був Перун-громовержець.
Усім богам треба було приносити жертви: сільськогосподарську продукцію, тварин і птахів, навіть людей. Завдяки жертвам могутні боги добрішали й робилися прихильнішими
Християнство принципово відрізняється від язичництва. По-перше, Бог у християнстві один. І він не є Богом-месником. Навпаки, він – Бог-любов.
Криваві жертви Христос скасував, а жити тепер можна було не за законами джунглів, а за законом любові. Дуже змінилися також служителі культу: замість таємничих суворих жерців з’явилися священики – добрі пастирі своїх парафіян.
На мій погляд, християнство, у порівнянні з язичництвом, було досить прогресивним. Письменність перестала бути виключно чеснотою жерців, хоча все одно найбільше письменних людей було серед служителів культу. Через слово
Тепер православний не відчував себе чужим ні в Греції, ні в Грузії або Вірменії, ні в деяких країнах Азії. Між Київською Руссю і Європою почали складатися більш тісні взаємини, пожвавилися торгівля, мореплавство, культурний обмін. І все це завдяки апостолу Андрію, який приніс світло християнства в язичницькі землі, що розкинулися над вічним Дніпром.
Сьогодні, на мій погляд, багато хто схильний недооцінювати роль християнства в історії України. Це велика помилка. Саме з нашої землі пішло по східнослов’янських землях православ’я – віра любові і злагоди, єднання і порозуміння.