Переказ твору Гоголя “Сорочинський ярмарок”

Жах скував усіх, хто був у хаті. Кум так і застиг з роззявленим ротом, а один з гостей, що вважався сміливцем, підстрибнув під стелю. Він ударився об дошку, інші дошки посунулися, і вниз з гуркотом упав попович. Пролунав крик. Кум, ледь живий від страху, “поповз у судомах під поділ своєї дружини”.

Сміливець поліз у піч, незважаючи на вузький отвір, і сам засунув заслінку. А Черевик, як ошпарений окропом, кинувся до дверей, натягнувши на голову горщик замість шапки. Він втік з дому, не відчуваючи під собою ніг, і тут йому здалося, що за ним хтось

женеться. “Чорт, чорт!” – Закричав він, потроюючи сили, і почув, як щось із шумом кинулося на нього. Немов дух вийшов з Черевика, і він залишився лежати посередині дороги “ньому і нерухомий”. Частина IX Народ, що спав на вулиці, прокинувся від дивного шуму.

Один з циганів, освітлюючи собі дорогу і бурмотів собі, відправився подивитися. На дорозі під загальний регіт знайшов щось – наче дві людини, один вгорі, інший внизу, – потім виявив черепок від горщика, інша половина якого була на голові Черевика. Загальний шум і регіт змусили прокинутися Солопія і його дружину.

Після пережитого переляку вони

довго в жаху дивилися на оточили їх циган, які здалися їм “диким сонмищем гномів”. Черевик прокинувся свіжим вранці у кума в сараї. Під боком, смикаючи його за рукав, зуділа ніжна дружина. Солопій знехотя підвівся, протер очі і подивився навколо. Жінка його при першому бажанні Черевика вмитися потягнулася за рушником, але з жахом відкинула його від себе: це був червоний обшлаг сувої.

Зібравшись слухом, бачачи, що у чоловіка від страху відібрало ноги і зуби стукають, вона відправила його продавати кобилу. Ведучи кобилу на ярмаркову площу, Черевик похмуро бурчав, що з самого початку не хотів їхати на цю прокляту ярмарок, що на душі в нього було важко і воли два рази повертали додому. Філософствування Черевика раптово перервав вигук з’явився переднім цигана: “Що продаєш, добрий людина? “Бігти Черевика раптово схопили дужі хлопці і звинуватили його в крадіжці кобили.

Поки нещасний мужик пояснював, що у нього самого кобилу вкрали, кілька хлопців спіймали і кума його і привели із закладеними назад руками.

“- Чудеса завелися! – Говорив один з них.- Послухали б ви, що розповідає цей шахрай, якого варто тільки заглянути в обличчя, щоб побачити злодія; коли стали питати, чому біг він як навіжений, – поліз, каже, до кишені понюхати тютюну і замість тавлінкі витягнув шматок чортової сувої, від якої спалахнув червоний вогонь, а він давай Бог ноги!

– Еге-ге-ге! та це з одного гнізда обидві птахи! В’язати їх обох разом! ” Частина XII Черевик разом з кумом лежать пов’язані. Один іншому скаржаться на недобрий наклеп та схлипують. У цей час входить Грицько.

Черевик впізнав його відразу, показав куму і покаявся, що не уважив такого славного парубка. Покликав Грицько хлопців, що в’язали і вартували кумів, і звільнив їх. Солопій побожився, що сьогодні ж зіграє весілля. Грицько пообіцяв, що через годину з’явиться до нього, а зараз-де Черевика чекають вдома покупці його кобили і пшениці.

Черевик від радості, що його кобила знайшлася, онімів і лише мовчки подивився услід що йшла Грицька.

“- Що, Грицько, зле ми зробили свою справу? – Сказав високий циган поспішав парубку.- Воли ж мої тепер? – Твої! твої! ” Частина XIII Сидячи в хаті одна – самісінька, Параска мріє про свій парубки. Горюнов, що не видадуть її за хлопця, що мачуха підібрала під себе будинок і батька. Згадує Параска, які слова говорив їй Грицько, солодко і мрійно зітхає: вийти б за нього, перейти з ним в нову хату, вишити йому нову свитку. І тоді можна буде мачусі на вулиці не кланятись за те, що била свою пасербицю…

Раптом отямившись, Параска приміряє очіпок мачухи, щоб подивитися, чи буде їй до лиця головний убір заміжньої жінки. З дзеркалом у руках тихенько крокувала Параска по хаті, а потім розвеселилася, почала притупувати ногами і пішла танцювати, наспівуючи улюблену пісню:

“Зелененький барвшочку,

Стелися низенько! А ти, милий, чорнобривая,

Прісунься близенько!

Зелененький барвшочку,

Стелися Ще Нижче! Аті, милий, чорнобривая, Прісунься Ще Ближче! ” У цей час у двері заглянув Черевик. Побачивши, як донька його улюблена танцює, здивувався, а потім і сам пішов у танок, кинувши всі справи.

У цей час пролунав стукіт у ворота.

“- От добре, батьку з донькою затіяли тут самі весілля! Ідіть же швидше: наречений прийшов! ” Параска так і залилася фарбою, А Черевик велить дочки поспішити: поки мачуха побігла витрачати гроші, отримані за кобилу, вони встигнуть домовитися Параску за Грицька. Не встигла Параска переступити за поріг хати, як відчула себе на руках парубка у білій свиті, який з натовпом народу чекав її на вулиці. Черевик тут же і благословив молодих.

Несподівано повернулася Хівря і стала кричати, що швидше за трісне, ніж допустить це, але ніхто її вже не слухав.

“Дивне, нез’ясоване почуття опанувало б глядачем при вигляді, як від одного удару смичком музиканта, в сірячинної свиті, сдліннимі закрученими вусами, все обернулося, волею чи неволею, до єдності і перейшло до згоди. Люди, на похмурих обличчях яких, здається, вік не прослизала посміхнися, притупували ногами і здригалися плечима. Всі лунало. Всі танцював “.

Загальна веселість захопив навіть бабусь, Яких, здавалося б, вже ніщо не могло б розвеселити. Постепежо звуки ставали тихіше. Нарешті все закінчилося. “Чи не так і радість, прекрасна і непостійна гостя, летить від нас, і даремно самотній звук думає висловити веселощі? У власному Відлунні чує вже він смуток і пустелю і дико дослухається йому.

Чи не так жваві други бурхливої і вільної юності, поодинці, один за іншим, теряотся по світу і залишають нарешті одного старовинного брата їх? Нудно залишеного! І важко і сумно стає серцю, і нічим пемочь йому “.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Переказ твору Гоголя “Сорочинський ярмарок”