Переказ сюжету роману Дудинцева “Білі одяги”

Роман Володимира Дудинцева “Білі одяги” є спробою заглянути в нескінченність людської душі, дати критерії для розпізнання добра й зла. Сам автор так пише про свою книгу: “У романі “Білі одяги” я хочу зірвати маски, під якими ховається зло. Уразити його в саме чутливе місце.

Мені хотілося б озброїти гарної людини безпомилковими критеріями для розпізнавання добра й зла або, як сказав мій читач, створити інструментарій добра”.

Добро – це діяльний жаль, здатність прийняти чужі страждання на себе й активно протидіяти злу. Добро – це служіння ідеалу, істині. Один з героїв роману говорить так: “Щастя – у тобі. Коли покладеш свою плоть, щоб наситити близьких…

Проллєш кров, перепливеш море страждань… Вилізеш на берег ледве живої… Отут щастя саме тебе знайде, що не помишляет про нього”.

Навпроти, зло безперспективно, хоча й маскується під добро. У романі показані гоніння на генетиків з боку псевдовчених (академік Рядно, його “ліва рука” Саул Брузжак, Краснов, Шамкова й ін.). Розгул темних сил нагадує моторошні часи інквізиції, полювання на відьом.

У дворі провінційного інституту горять книги послідовників Менделя…

Учені-Генетики по-різному борються за теперішню науку: професор Хейфиц іде з інституту, академік Ціпків кінчає життя самогубством, Іван Ілліч Стригалев довгий час працює в підпілля й зрештою попадає у в’язницю по доносі агента-інформатора Краснова. Федір Іванович Дежкин – головний герой роману – починає як щирий прихильник Рядно, але незабаром переконується в правильності генетичного підходу, таємно допомагає генетикам. Життя Дежкина повне позбавлень. Героєві доводиться бігти від переслідувачів.

Зусилля мужнього вченого не пропадають даром. Вдається виростити новий сорт картоплі, роботу над яким почав Стригалев. Не капітулює перед злом і полковник Свєшников

У роман входить тема відплати. Рядно і його спільники приречені на історичне забуття. На похорони “народного академіка” не приходять навіть близькі його “соратники”. Навпроти, доля Федора Івановича Дежкина, що видавило із себе раба, складається щасливо.

Він зустрічається з Леною, що стає його дружиною, ростить двох дітей. Добра пам’ять нащадків – вища нагорода вченому за його мужність, за активну протидію злу

Роман В. Дудинцева “Білі одяги” побачив світло через тридцять років після написання. А коли він нарешті був опублікований, автор одержав Державну премію. Зараз, можливо, нам здасться дивним, що за щирість оповідання про дійсність, за правду добуток осягла така важка доля на початку шляху. Роман “Білі одяги” відкриває ті сторінки історії, які раніше не були відомі людям

Із цієї книги ми довідаємося про життя й роботу вчених-біологів, що займаються дуже корисним для всіх справою – виведенням нових сортів картоплі. Але, на жаль, їхня робота не погодиться з “наукою”, схваленої партійним керівництвом, головним представником якої в романі виступає академік Рядно, а в реальному житті – Лисенко. Тих, хто не підтримував їхньої ідеї, повідомляли “ворогами народу”. От у такій обстановці працювали Іван Ілліч Стригалев і його теперішні друзі й помічники

Відразу виникає питання: чому людям доводилося приховувати корисну роботу, боятися через неї бути засланими або розстріляними? Але життя тоді немов визначалася іншими законами. Складний шлях їхнього розуміння й обмірковування пройшов головний герой роману Федір Іванович Дежкин. Його життя – це не просто зміна поглядів від підтримки позицій академіка Рядно до повного наукового й духовного з’єднання зі Стригалевим і його друзями.

Шлях Дежкина – шлях пошуку істини в тім суперечливому світі. Цей пошук складний

Ще коли Федір Іванович був дитиною, його вчили говорити тільки правду, завжди бути щирим. Чиста дитяча душа вірила цьому, поки життя не навчило героя самостійно оцінювати свої вчинки й дії інших. Взрослея, він починає розуміти, що в навколишньому його світі щирість далеко не завжди служить добру. Найчастіше саме навпаки.

Для захисту істини Дежкину не раз доводилося приховувати свої теперішні погляди й відігравати роль переконаного прихильника академіка Рядно. Тільки таке поводження допомагало йому протистояти миру підлості, неправди й доносів. Але в головних питаннях герой не піде на компроміс зі своєю совістю, розуміючи, що не можна закривати чим-небудь “білі одяги”, істину, тому що, “коли прийде час зняти це що-небудь, білих одягів там і не буде”.

Епіграфом до роману автор взяв питання з Одкровення Іоанна Богослова: “Ці, убрані в білі одяги, – хто вони й звідки прийшли?” Дійсно, хто ж вони? Думаю, це Дежкин, Стригалев, полковник Свєшников, їхні теперішні друзі – усі, хто не міняв своїх поглядів під тиском обставин, служив вічній істині, добру. Їх цікавлять не слова, а результат, до якого вони прагнуть

Заради декількох років щодо спокійної роботи Стригалев навіть віддає Рядно свій новий сорт картоплі. Герої настільки чесні, безкорисливі, віддані своїй справі, що вони здаються святими й виділяються на тлі заздрих, властолюбних людей своїми “білими одягами”. Складно зберегти їхню чистоту серед чорного, жорстокого миру. Але героям це вдається

И на вищому суді саме по білих одягах можна буде довідатися теперішніх людей. По-моєму, саме такий зміст вклав автор у назву роману

Але далеко не всі герої цього добутку в “білих одягах”. Адже багато з людей шукали в житті інше, прагнули до влади, до слави будь-якими шляхами. Безчесні й жорстокі вчинки Краснова, Рядно, Ассикритова нема чим виправдати, тому що метою їх була особиста вигода.

Але ті блага, які потрібні були їм, – тимчасові. “Добро… сьогодні для багатьох звучить як боягузтво, млявість, нерішучість, підле відхилення від зобов’язуючих кроків”, – зауважує Дежкин. І далеко не всі люди розуміли, що все це – “плутанина, накручена тихим злом, щоб легше було діяти”, тому вибір між добром і злом кожний робив по-своєму.

Проходило час, і факти брали гору над помилковою теорією, перемагала істина. Усе ставало на свої місця. Не вдалося захистити дисертацію Анжелі Шамковой, що підтримувала погляди Рядно, через підведення результатів під теорію.

Біля самого академіка на засіданнях залишаються порожні крісла. Пам’ятаючи його минуле, ніхто вже не хоче становити йому компанію. “Якщо ти вважаєш, що наука – це значить відправляти людей… ти знаєш куди… Таким біологом я не був”, – говорить йому колишній соратник, відрікаючись від його ідей. А сам Рядно не розуміє, чому він зазнає поразки, якщо раніше мав величезну підтримку

Роман “Білі одяги” ще раз показує, що людина повинен опиратися в житті тільки на істину, зберігати свої духовні цінності незалежно від думки більшості. Тільки тоді він залишається особистістю

Не поскупися на холод посилань і морок отринутих страстей, але дай виконати всі, що в силах, але душу по мирі розсій

Пише поет Б. А. Чичибабин у вірші “Молитва”. Напевно, ці слова цілком щиро могли вимовити всі теперішні люди. Долі багатьох з них зложилися трагічно. Але те, у що вони вклали душу, залишилося.

Багато досягнень науки збереглися й одержали свій подальший розвиток навіть у найсуворіші роки завдяки самовідданій роботі теперішніх учених. Але Дежкин, Стригалев і їхні друзі – герої не тільки того часу. Для багатьох вони можуть стати прикладом і зараз. Книга допоможе уважному читачеві знайти істину й зробити моральний вибір у складні життєві ситуаціях


Переказ сюжету роману Дудинцева “Білі одяги”