Переказ Постоли Буніна І. А

План переказу 1. Хвора дитина в маренні просить червоні постоли. 2. Нефед вирішує відправитися в шлях, щоб привезти ці постоли, незважаючи на страшну буру. 3. Нефед усе не вертається. Мати просить Добродії про зцілення сина.

4. Нефед змерзнув, але його тіло допомогло мужикам із сусіднього села знайти дорогу до людського житла. Переказ П’ятий день була сильна, непроглядна хуртовина.

В одному хутірському будинку було велике горе: важко боліла дитина. Він марив, плакав і все просив якісь червоні постоли. Мати не відходила від постелі ні на

крок і гірко плакала від страху й своєї безпорадності Вона нічим не могла допомогти своїй дитині: чоловік був відсутній, коня погані, а до лікарні далеко, так ніхто в таку погоду й не поїде.

У прихожую ввійшов Нефед, приніс на топлення соломи. Заглянувши в кімнату, він поцікавився, не полегчало чи хлопчикові. “Куди там, Нефедушка! Вірно, і не виживе!

Всі якісь червоні постоли просить…

” – відповіла бариня. Нефед зачудувався, задумався й раптом твердо вирішив, що треба ці постоли роздобути, виходить, душу бажає. Він сказав, що піде в Новоселки, у крамницю за фуксином, яким можна пофарбувати постоли, тоді

вони стануть червоними.

Бариня стала його відговорювати, тому що дуже вже далеко треба було йти Не говорячи ні слова, вийшов геть Нефед і “потонув у білому, що кудись скажено несеться степовому морі”.

Пройшов обід, наступав вечір – Нефеда все не було. Усі вирішили, що він залишився ночувати в Новоселках і повернеться не раніше завтрашнього обіду. У будинку без Нефеда стало ще страшнее.

Дитина іноді приходила в себе, починав гірко й жалібно плакати, благав дати йому червоні постоли: “Ненька, дорога, ну що тобі коштує!” Мати волала: “Господи, допоможи!

Господи, захисти!” Розвидніло. Під вікнами почулися глухі голоси, і пролунав лиховісний стукіт у вікно.

“Це були новосільські мужики, привезшие мертве тіло, – білого, мерзлого, усього забитого снігом, що Горелиць лежав у розвальнях Нефеда”. Мужики ці їхали з міста, так самі заблудилися й вуж зовсім надію втратили вибратися. Раптом вони побачили, що стирчать зі снігу чиїсь ноги вваленках. Розгребли сніг, підняли тіло – знайома людина.

Тільки цим і врятувалися.

Зрозуміли, що це лугу хутірські, протасовские, виходить, у двох кроках житло. “За пазухою Нефеда лежали новенькі дитячі постоли й пухирець із фуксином”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ Постоли Буніна І. А