Переказ – ІКОНОПИС

Серед багатої матеріальної і духовної спадщини чільне місце належить іконопису, у якому втілено душу українського народу, глибину сприйняття християнської віри, силу і мудрість традицій.

Ікони як вид малярства поширилися у Київській Русі з прийняттям 988 року християнства від Візантії, звідки їх, на початку як взірці, привозили до Києва.

Згодом навичок писання ікон набули місцеві малярі, а вже наприкінці XI ст. у Києві працював славетний чернець-маляр Алімпій.

У подальші віки паралельно з професійним розвивається і щораз більше поширюється

народний іконопис, у якому з другої половини XVI ст. окреслюються самобутні стилістичні особливості та образна система. В іконописі, так само як і в літературних творах чи фольклорі, хоч і опосередковано, порушувалися проблеми суспільного життя. Народний іконопис був виразником національної свідомості народу (“Українське народознавство”; 119 сл.).

Завдання до тексту

1. Визначити стиль і тип мовлення.

2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Місце іконопису в духовній спадщині народу.

2. Ікони як вид малярства.

3. Славетний чернець-маляр Алімпій.

4. Народний іконопис.

5. Проблеми

суспільного життя в іконописі.

3. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Наприкінці, іконопис, християнська віра, Візантія, чернець – маляр, щораз, фольклор, опосередковано.

4. Записати числівники словами.

988 року, з другої половини XVI ст.

5. Питання до тексту.

– У зв’язку з чим ікони почали поширюватися в Київській Русі?

– Назвіть ім’я відомого ченця-маляра, що творив у Києві.

– Як поширювався і розвивався народний іконопис?

– Які проблеми порушувалися в іконописі?

6. За складеним планом Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ – ІКОНОПИС