ПЕРЕДМОВА
Якщо ти думаєш, що написання твору – це надскладне завдання, виконати яке під силу тільки окремим геніям, ти помиляєшся. Насправді все дуже просто. Адже у твоїй голові думки виникають щомиті.
Що таке твір? Це твої думки з приводу певної проблеми, логічно упорядковані й оформлені на письмі відповідно до мовних норм (у нашому випадку – норм сучасної української літературної мови). Отже, навчитися писати твір – це навчитися висловлювати свої думки.
Таке уміння (невже ти не погодишся?) є дуже корисним для життя в суспільстві.
Перед
– Усі твори умовно можна поділити на дві групи: мовні (на вільну тему) і літературні, які розкривають особливості художніх творів або творчості письменників.
Відмінність між ними полягає в тому, що для написання творів з літератури обов’язково слід ознайомитися із зазначеним у темі художнім твором. Нагадаємо: ознайомитися – це значить прочитати. Без знання змісту художнього тексту важко скласти думку про висвітлені в ньому проблеми.
З іншого боку, для написання твору з літератури потрібні знання літературознавчих понять (наприклад,
– Твір, як і будь-який зв’язний текст, має складатися з трьох логічних компонентів: вступ, основна частина, висновки.
У вступі визначаємо тему майбутнього письмового висловлювання, формулюємо основні проблеми тощо. Основна частина, у свою чергу, складається з двох частин: викладу та аргументації. Виклад – це об’єктивний (тобто безвідносний до позиції автора) погляд на проблему (предмет), аргументація – навпаки, суб’єктивний, тобто авторський погляд на проблему (предмет).
У третій частині твору (висновках) слід узагальнити весь матеріал, викладений в основній частині.
Наприклад, якщо ми пишемо твір “Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя”, у вступі можна окреслити філософську проблему щастя, зазначити, що у філософа Г. Сковороди був власний філософський погляд на щастя, який відображено не тільки у його складних для сприймання філософських творах, а й у віршах збірки “Сад божественних пісень”, байках.
В основній частині можна викласти основні положення філософської системи Г. Сковороди (це, власне кажучи, виклад) та спробувати оцінити їх, спираючись на власний життєвий досвід (аргументація). Так, одним із основних понять філософської системи Г. Сковороди є поняття “сродної праці”. Його суть полягає в тому, що кожна людина від народження має певні здібності, які сприяють успішній трудовій діяльності.
Обираючи професію за внутрішнім покликанням, людина реалізується як особистість, тому що отримує насолоду від своєї діяльності, її результатів та відчуває себе щасливою. Аргументуючи правильність чи хибність положення про “сродну працю” Г. Сковороди, можна звернутися до життєвого досвіду своїх рідних або відомих особистостей.
У заключній частині підсумовуються думки, викладені в основній частині. Висновки не повинні суперечити темі твору, а, навпаки, мають розкривати її зміст. Уяви, що ти хочеш умовити батьків придбати тобі комп’ютер.
Що ти будеш говорити? Звісно, розкажеш про користь сучасних технологій, доведеш, що за допомогою комп’ютера зможеш краще готувати домашні завдання (наприклад, шукати нову інформацію для реферату, тексти художніх творів тощо). Твій “виступ” може складатися з будь-якої кількості речень, але основна думка: “Придбайте мені комп’ютер”, – обов’язково прозвучить.
Так самої висновки твору: вони містять основну думку твого повідомлення.
– Аргументуючи свої думки з приводу зазначеної у творі проблеми, варто спиратися також на досвід інших людей – відомих філософів, літературознавців, мовознавців, критиків, письменників, поетів тощо. При цьому пам’ятай про авторські права, адже оригінальні, влучні або парадоксальні думки, так само, як і технічні винаходи, мають свого творця. Загальнопоширеною є практика зазначати не тільки запозичену в когось думку, а й її автора (чи джерело інформації).
Посилання на думки видатних людей у творі можна робити за допомогою епіграфів, цитат.
Різниця між епіграфом та цитатами полягає в місці їх розташування та оформленні. Епіграф, що є сконцентрованою основною думкою твого майбутнього твору, ставлять на початку тексту (це своєрідна передмова), а цитати використовують у будь-якій його частині. Епіграф записується без лапок, прізвище та ім’я автора розміщується під ним без дужок і крапок.
Щодо оформлення цитати, то можливими є кілька варіантів:
I. Текст: “Цитата”.
II. Текст: “…Цитата…”; Текст: “Цитата… продовження цитати” тощо.
III. Текст, що (чи інший сполучник підрядності) “цитата”. Текст, “цитата”.
Якщо після цитати вказується автор або джерело інформації, ця вказівка береться в дужки, а крапка ставиться після закриваючої дужки.
– Слідкуй за логікою викладу думок. Перечитай написане, щоб побачити неточності або грубі помилки.
– Пиши слова правильно та вживай правильні розділові знаки. Написання слів можна перевірити за правописом та словниками. Щоб уникнути пунктуаційних помилок (помилок, викликаних незнанням правил розстановки розділових знаків), уникай занадто складних речень, перевантажених різноманітними вставними конструкціями.
Не забувай, що вчитель буде оцінювати твір, ураховуючи як його зміст, так і грамотність. Навіть якщо ти висловиш оригінальні думки, розкриєш тему твору, твоя оцінка може бути низькою у випадку наявності граматичних помилок. Знання мовних норм (тобто правил, за якими існує мова) є ознакою твоєї високої культури, поважного ставлення до інших людей і традицій твого народу.
Сподіваємося, що довідник, який ти тримаєш у руках, допоможе тобі писати твори на відмінно. Подивись уважно на його структуру: до кожного прикладу твору можуть додаватися орієнтовні плани, зразки епіграфів, історична довідка, цитати з літературно – критичних статей відомих українських дослідників.
Це дає тобі можливість розкрити тему твору з різних позицій із ураховуванням тенденцій сучасного літературознавства.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)