Павло Тичина – Не бував ти у наших краях (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло))

Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори.,. Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш. Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? – Єсть там люди – й зросли у степах, – Що не люблять, не вміють ридати.

Що не можуть без пісні і нивки зорати! Тебе ж завжди я бачу в сльозах… – Не бував ти у наших краях. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Вірш П. Тичини “Не бував ти у наших краях!” – поетичне звертання до уявного співбесідника.

Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани. де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Павло Тичина – Не бував ти у наших краях (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло))