Павло Тичина – Арфами, арфами (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

1914 р.

Із збірки “Соняшні кларнети”

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив: гімн весні як символу любові, життя й натхнення.

Літературознавці про твір: “Арфами, арфами… ” – ніби рука музиканта двічі плавно торкнулась струн, і вони обізвались далеким, тремтливим, ледь чутним звучанням. А потім уже в швидкому темпі “золотими, голосними обізвалися гаї// Самодзвонними”.

Вірш наповнений урочистою, весняною мелодією, наснажений оптимістичним пафосом, передчуттям радості від зустрічі з весною й очікуванням змін у суспільстві. “Емоційність настрою забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної будови, яскравою метафоричністю, “дзвоном” асонансів й алітерацій” (П. Хропко).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Павло Тичина – Арфами, арфами (АНАЛІЗ)