Пастелій Іван (Іоанн Пастелій) (27 січня 1741, село Мала Пастіль, (тепер Пастілки Перечинського району Закарпатської області) – 1799, Мукачево) – педагог, історик, літератор і громадський діяч.
Освіту здобув в Ужгороді, Будині і Ягру. Був професором Мукачівської богословської школи, священиком, каноніком. Автор кількох історичних праць латинською мовою.
З 1787 року по 1790 рік він був генеральним вікарієм Списького вікаріату з осідком в Кошицях, який входив до складу Мукачівської греко-католицької єпархії, яка тоді займала територію, тепер
З його історичних робіт виявлено “Історію Мукачівської єпархії” (додаток до праці М. Лучкая “Історія карпаторусів”) та “Про походження русинів”. У цих працях (зокрема другій) велика кількість матеріалу стосується історії закарпатських лемків. З художніх творів відомий сатиричний вірш “Піснь пастиря душевного”, написаний народноюлемківською говіркою.
Тут перші букви кожної із строф складають прізвище автора.
Творчість І. Пастелія позитивно оцінив Іван Франко в праці “Карпаторуське письменство”, назвавши Пастелія “чоловіком вільнодумним”.